Про патріотизм заходить мова тоді, коли немає що сказати. Або - патріотизм по-українськи

Слава Україні! Героям слава! Пароль і відгук для ідентифікації патріота. Та невже цього достатньо?

...може справжні патріоти розмрвляють російською?..

Патріотизм. Ми чуємо це слово повсюди. Ми вже давно втратили відчуття його змісту. Воно стало розпливчасте і аморфне. З таким же успіхом колись, відправляючи мене у школу, мама повторювала: "будь чемна", я автоматично відповідала: "угу" і за 2 хвилини вже забувала ці слова. У пошуках істинного змісту слова "патріотизм" я зайшла на офіційні сайти політичних лідерів.

На персональному інформаційному сервері Віктора Януковича знаходжу програму Партії регіонів (правда дещо іншу, ніж передвиборна). Слово патріотизм у різних відмінках зустрічається у ній аж 5 разів. Говорячи про стратегію розвитку країни, регіонали зазначають, що "патріотизм, державність і прагматизм – її духовна основа".

В програмі партії СПУ про патріотизм згадують 4 рази (або ж 6 , якщо рахувати з заголовками) і тому їй я віддаю почесне друге місце.

Як не дивно, в маніфесті блоку популістичної Тимошенко про патріотизм немає ні слова. Зате в програмі Кабінету міністрів Юлії Володимирівни "Назустріч людям" читаю про розбудову держави на принципах "чесності, відкритості, патріотизму, професійності та ефективності".

Щодо нашоукраїнців, вони також не згадують у своїй програмі цього слова, але люблять при нагоді його вставляти через кому з іншими гучними словами у своїх промовах. Втім, їх почесний голова партії Віктор Андрійович також.

Після цього інтернет-серфінгу виникає одна настирлива думка - про патріотизм заходить мова тоді, коли немає що сказати. Це слово, що заповнює пропуски або має на меті емоційно підсилити значення якогось тезису.

Як писав Шевченко: "Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!.."

Пам’ятаю, як дивилася одного разу російське шоу "До бар’єру" з Соловйовим. Представник від опозиції довго щось пояснював, наводив факти, аргументував репліки. Його ж провладний опонент коротко відповів: "та ви просто не патріот, ви не любите Росію". І в залі почали аплодувати.

Кожен школяр вам відповість, що патріотизм - це любов до Батьківщини. Але чому ця любов така специфічна? Чому в деяких розвинутих країнах заходу цієї любові вистачає, щоб розфасовувати сміття по різних кошиках, а в нас її замало, щоб просто дійти до смітника, не кинувши непотрібну ношу під найближче дерево? Чи може любов до країни не передбачає любов до її мешканців, а отже і взаємоввічливість та повагу?

В Україні патріотів часто прирівнюють до націоналістів. І це явище, як і усе, має свою причину. Існує групка людей, які вирощують вуса, носять національні костюми і просто кричать про свою готовність служити Батьківщині. І дехто помилково думає, що ось так і виглядає український патріот.

А тим часом справжні, негаласливі патріоти, роблять свою маленьку справу на благо країни. І, може, вони розмовляють російською, можливо, не виступають на мітингах. Але краще за деяких політиків виконують гасло: "не словом, а ділом".

Я рідко вірю слову "патріотизм". Може, тому що більше довіряю слову "демагогія". Але як би там не було, я включу вечірні новини і знову чутиму, вже вкотре, одне й те саме.

Фемида

Ваш комментарий будет первым

Добавить комментарий
Пожалуйста, оставляйте комментарии только по теме
Имя:
E-mail
Домашняя страница
Тема:
BBCode:
Комментарий:
Код:*