Трибуна Народа

СВОБОДА СЛОВА ДЛЯ ВСЕХ!

 Ваша реклама на нашем сайте

КОНСТИТУЦИЯ ГАРАНТИРУЕТ, А ТРИБУНА НАРОДА РЕАЛИЗУЕТ ПРАВО НА СВОБОДУ СЛОВА ДЛЯ ВСЕХ, А НЕ ТОЛЬКО ДЛЯ ХОЗЯЕВ СМИ

Навигация
Главная
Новости
Статьи
Народный журналист
Народ о законах
Религия
Без политики

ЗДЕСЬ МОЖЕТ БЫТЬ ВАША РЕКЛАМА

Погода, Новости, загрузка...
 
Главная

ВІД ПОРОЖНІХ ШЛУНКІВ ДО ПОРОЖНІХ ДУШ або ще один аспект голодомору

16.12.2008
Голодомор

Такої драматичної і нерідко трагічної історії як у українців не мав жоден народ, що населяє нашу грішну планету Земля. Мені часто пригадується розповідь моєї бабусі по матері Яновської Лідії Іванівни, 1903 року народження, уродженки міста Житомира, котра вміла навіть важкі життєві ситуації прикрасити традиційним українським гумором.

 

Отже, холодна осінь 1932 року. До багатодітної української родини, що мешкала на краю села, дійшли чутки про грабунки найманцями НКВС продовольства і скотини у селян. Нічого не залишалося робити, як зарізати єдину корову. Посоливши порубане на шматки мясо, господар загорнув його у грубе рядно і закопав у глиняній підлозі посеред світлиці під столом. Песик Бобик, зачувши улюблений собачий делікатес жваво всівся на свіжовтоптану землю.

У двері гучно й настирливо загрюкали і хрипкий голос заволав: «Эй, хозяин, открывай свою хибару, не то двери вышибем!». Вся родина швидко посідала на лавки навколо столу, а батько пішов відчиняти. До хати зайшло кілька чоловік, від них сильно тхнуло тютюновим димом і перегаром, їхні губи були міцно стиснуті а очі злісно блищали. «Ну, говори, где харчи спрятал, — звернувся один з них до господаря, — не то хуже будет». «Та нема в нас нічого, — розвівши руками відповів батько, — родина велика, живемо бідно». Оглянули хатину, обійстя, сарай і нічого не знайшли. Вже зібралися було йти. Один з непроханих гостей, наче бажаючи розрядити обстановку, ткнув пальцем в білявого хлопчика років чотирьох, котрий не зводив з них своїх блакитних переляканих очей: «Пуп наелся круп». Малий ожив, посміхнувся і бадьоро відповів: «Брешеш, бичанини!». «А где же та бычанына?» — запитав незнайомець. «А у Бобика під хвостом». Зазирнули під стіл, побачили пса, і викопали все мясо. Так українська родина, одна з багатьох тисяч, залишилася на зиму без харчів і не дожила до весни, а країна втратила мільйони своїх громадян.

Але є ще один, мало відомий і не досліджений наслідок голодомору в Україні, котрий полягає в тому, що з голодних зпустошених сіл центральної і східної України вціліле працездатне населення, що складалося в основному з молодих хлопців і чоловіків — етнічних українців, масово подалося на заробітки у міста, населені в той час переважно російськомовними евреями. Вони винаймали у них житло, знайомилися з їхніми родинами, звичаями, побутом, і не без таємного благословіння батьків злягалися з їхніми розкутими темпераментними доньками, котрі були не проти обновити родинну кров, як це сталося колись з князем Святославом і його покоївкою Малушею — донькою раввина з міста Любича, внаслідок чого зявився на світ князь Володимир. Від таких любовних зв’язків народжувалися діти змішаної крові, не привчені до фізичної праці, але з великими амбіціями, котрим при реєстрації давали по-батькові українські прізвища і слав’янські імена, однак за єврейськими традиціями, якщо мати єврейка — вони фактично залишалися євреями, так їх вчили, виховували і просували у житті.

Нащадки цих полукровок у другому і третьому поколінні заполонили сьогодні український істеблішмент, органи законодавчої, виконавчої і судової влади, засоби масової інформації, шоубізнес, медичну і освітянську галузь, в їхніх руках знаходиться весь великий капітал і колишнє державне майно, але в душі вони не українці, духовно відірвані від народу елітою якого себе вважають, не розуміють і не захищають його національні інтереси, культуру, мову. Вони приклали руку до відміни графи «національність» в наших паспортах, намагаються позбавити державу лідера, скасувавши інститут президентства, а російську мову зробити другою державною, брехня, корупція і хабарництво — їхнє кредо і хліб насущний. Живучи серед нас і позаочі називаючи нас гоями, вони насправді самі перетворилися на таких, розїдаючи наше суспільство згори до низу, наче вірус — здоровий організм. Недарма в народі говорять, що «риба гниє з голови» і таких «голів» у нас стає все більше, адже підростає вже нове, втрачене для нашої нації покоління, що закінчуючи школу не спілкується українською мовою, не знає слів державного гімну і живе, подібно своїм батькам, не за законами, а за власними поняттями.

Юрко Стрєлков-Серга для Трибуни Народа

 


  Комментарии
RSS комментарии
украинцы
Написал(а) Нестор, в 2008-12-16 20:24:31
Да, Сергей, и отбирали, и сжигали, и закладывали друг друга все те же украинцы, и в гпу работали, и расстреливали таких же украинцев такие же украинцы.
українці
Написал(а) Василь Кулик, в 2008-12-16 20:51:08
Я з вами хлопці згоден. Українці це нація людожерів в прямому і переносному сенсі цього слова. Я українець без усяких домішок чистого готунку, але мені соромно коли починаю вникати в історію свого народа, але ще соромніше коли дивлюся на те що зараз твориться в нашій батьківщині.
Написал(а) Юрій, в 2008-12-22 03:51:13
Нацмени усіх мастей на Україні гарно навчились заробляти на розбраті україньців. Тема голодомору зразу їх виявляє. Голодомор на Україні проводився з метою принизити нашу націю, вкрасти в неї не тільки гроші, землю, але й душу. Треба захищати свої святині, яких зроду не було у наших катів. Треба повертати награбоване ними. Звісно, щоб не допустити цього, вони здатні на любу підлоту.
унижение, как образ жизни
Написал(а) Жарук, в 2008-12-22 23:09:21
Шановний Юрко! Принижують тільки того, хто на це згоден. Дурять - хто ведеться. На базарії хто попадає в лохотрон? Тільки жадібний, той хто хоче \"на шару\". Ось і відповідь на усі запитання і не тільки для \"етнічних українців\". Я Українець і мені дуже соромно, через тих, хто позіціює себе як Украінець, а сам крім писанок та сопілок, віршиків та пасквілів більше нічого не може! До кожної нації (людини, тварини, комахи) відносяться так, як вони того заслуговують. Якщо кажуть що бидло... Чомусь ніхто ніколи не сказав, що євреї тупі... росіяни жадібні, габрівці бескорисні, індіанці боягузи... Це життя, а не шизоїдний сон...
Написал(а) Сергей Лебедев, в 2008-12-24 06:22:39
ЖАРУКУ:rn Цитата: Чомусь ніхто ніколи не сказав, що євреї тупі... росіяни жадібні, габрівці бескорисні, індіанці боягузи... --- Я В ЖИЗИ ВСТЕЧАЛ ЕДИНИЧНІЕ ПРИМЕРЫ АНТИПОДОВ. НО ТОЛЬКО ЕДИНИЧНЫЕ ПРИМЕРЫ. А, В ЦЕЛОМ, ВАШЕ ПРАВИЛО РАБОТАЕТ.

Добавить комментарий
  • Пожалуйста, оставляйте комментарии только по теме
Имя:
E-mail
Домашняя страница
Тема:
BBCode:СсылкаEmailЗагрузить изображениеЖирный текстКурсивПодчёркнутый текстКавычкиCodeСписокПункт спискаЗакрыть список
Комментарий:



Код:* Code

 
 
Актуально
Сейчас на сайте:
Гостей - 1
ЗДЕСЬ МОЖЕТ БЫТЬ ВАША РЕКЛАМА
 
РЕКЛАМА

© 2006 «Трибуна Народа» При цитировании ссылка на сайт обязательна

Украинский портАл