|
Верховний Архієпископ Києво-Галицький, Отець і Глава Української Греко-Католицької церкви (УГКЦ) (в миру – Шевчук Святослав Юрійович) 
Духовность Украины не иссякнет, пока в ней живут и проповедуют такие люди!
Біографічна довідка: Народився 05.05.1970 р. в м. Стрий Львівської області. Освіта: Середня школа № 10 м. Стрий. Медичне училище. Центр філософсько-богословської освіти «Дон-Боско» в Буенос-Айресі (Аргентина) (1991-1992). Львівська духовна семінарія (1992-1994). Папський Університет св. Фоми Аквінського у Римі (1994-1999)., відомий як «Angelicum» («Ангелікум»). По закінченню навчання у цьому ж навчальному закладі здобув докторську ступінь з відзнакою «Summa cum laude» в галузі богословської антропології та основ морального богослов’я візантійської богословської традиції. «Я ніколи не хотів навчатися за кордоном. Але мене рекомендували. І я поїхав на навчання до Риму згідно з направленням, наданню якого сприяв Блаженніший Мирослав кардинал Любачівський, тому що в той час було багато бажаючих стати священиками, але не було викладачів, тому я і поїхав на навчання. Але я ніколи не поривався до тих титулів, тих завдань, які мені посилав Господь Бог» (джерело – «Українська правда», 05.08.2011 р.). Вільно володіє іспанською, англійською, польською, старослов’янською, грецькою та італійською мовами. Читає, але не розмовляє, німецькою. Сімейний стан та родинні зв’язки: Неодружений. Батько – Шевчук Юрій Іванович, 1945 р.н. Закінчив політехнічний інститут за спеціальністю радіоінженер. До 1985 р. працював на залізниці в м. Стрий, потім, до виходу на пенсію, директором телеательє. Мати – Шевчук Віра Васильївна, 1948 р.н. З 1966 р. по теперішній час викладає гру на фортепіано у дитячій музичній школі у м. Стрий. Брат – Шевчук Всеволод Юрійович, 1981 р.н. Закінчив Стенфордську семінарію, потім університет у Вашингтоні. 12 березня 2011 р. рукоположений в сан священика. Церемонію провів у м. Стриї його брат Святослав (Шевчук). Усі вищевказані родичі мешкають спільно у м. Стрий. Хоббі та захоплення: Музика як спосіб світосприйняття (гра на скрипці, прослуховування музичних творів). Спорт (полюбляє ранкові пробіжки). Читання літератури (переважно релігійної, історичної). Цінності: Святість. Віра, церковна спільнота, спільнота власного народу. Принципи: Конструктивний діалог і співпраця з іншими церквами України. «Бути відкритими у нашому братньому діалозі, відкритими до очищення нашої пам’яті, просити прощення і прощати». «Коли десь, де б це не було, у будь-якій церкві почуєте, що хтось говорить проти ближніх, там Святого Духа немає». «Об’єднання церков не є довкруги якоїсь однієї церкви. Об’єднання церков може бути тільки довкруги особи Ісуса Христа. Це треба дуже чітко зрозуміти». «Щоб була справжня єдність, церква мусить бути вільною, церква не сміє бути на службі держави, не може вимагати, щоб держава підкорювалася церкві. Церква мусить зберегти себе незалежною від держави». «Я збираюсь зробити Церкву більш відкритою, доступною і зрозумілою». «…наша присутність в будь-якому регіоні України не є проти когось, але є присутність, щоб бути разом з кимось». «Я особисто проти революцій, бо революція показує, що у суспільстві є неминучою сутичка, а я скоріше виступаю за еволюційний спосіб розвитку відносин». «Знаєте, кажуть, що кожен з нас народжується людиною - правда, але потім все своє життя має ще ставати людиною». «Я є громадянином України і маю обов’язок поважати свого президента. Але з іншого боку, сподіваюсь, надіюсь, хочу бути переконаний, що президент буде поважати і мене». Ділові та особисті якості: Активна життєва позиція. Комунікабельність. Вміння спілкуватися з людьми, відстоювати переконання. Скромність. Почуття гумору. Володіння комп’ютерною грамотою. Трудова (церковна) діяльність: Двадцять років С.Шевчук прожив в Радянському Союзі. Як випускник медичного училища, відслужив два роки строкової служби фельдшером в окремому батальйоні аеродромного забезпечення Луганського вищого військового авіаційного училища. Після цього його життєвий шлях пов’язаний виключно з церковними справами. Як він відзначає, до рішення стати священиком його спонукала висока релігійність його батьків та близьких родичів, усього галицького суспільства, однак вирішальним він вважає знайомство з отцем Михайлом Косило, священиком підпільної церкви, який на сьогодні вже помер: «В свій час він два строки відсидів у в’язниці за священицьку діяльність, потім був призначений ректором підпільної семінарії. Сила цієї особистості, сила зустрічі з такою особистістю і стала останнім поштовхом…». 21 травня 1994 р. С.Шевчук отримав дияконські свячення (святитель Владика Филимон (Курчаба), 26 червня 1994 р. рукоположений у священики (святитель Блаженніший Мирослав Іван Кардинал Любачівський). Як зазначає Святослав (Шевчук), після захисту у Римі докторату він через Східну Конгрегацію домігся загальної аудієнції у Папи Римського Йона Павла II, на якій попросив у Святішого Отця благословення на свою місію в Україні. Отримав його словами: «Їдь, брате, ти там матимеш дуже багато праці». У 1999-2000 рр. – префект, у 2000-2007 рр. – віце-ректор по навчальній частині Львівської духовної семінарії (ЛДС) Святого Духа. З 2001 – віце-декан богословського факультету Львівської богословської академії (з 2007 р. - Український католицький університет). У 2002-2005 рр. обіймає посади голови секретаріату та особистого секретаря Верховного Архієпископа УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара), а також керівника Патріаршої курії (виконавчої структури) у Львові. Пізніше, у березні 2011 р., на своїй першій прес-конференції в статусі Глави УГКЦ Святослав (Шевчук) відзначить: «Найперше, я хочу Вам сказати, що вважаю себе, можливо, таким духовним сином і послідовником Блаженнішого Любомира… він, як той добрий батько, вміло мене виховував…». З червня 2007 р. – ректор ЛДС Святого Духа. 14 січня 2009 р. Святіший Отець Бенедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про призначення отця доктора Святослава (Шевчука), ректора ЛДС Святого Духа, єпископом-помічником єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі (Аргентина). Новому єпископу було уділено титулярний престол Castra di Galba. Архієрейська хіротонія (таїнство поставлення) відбулася 7 квітня 2009 р. в Архікатедральному соборі Святого Юра у Львові, головній святині УГКЦ. Головним святителем, у присутності Блаженнішого Любомира, був Високопреосвященний Владика Ігор (Возьняк), Архієпископ Львівський, а співсвятителями – Владика Михаїл (Микицей), єпарх єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі, та Владика Юліян (Вороновський), єпарх Самбірсько-Дрогобичцький. 10 квітня 2010 р. призначений Апостольським Адміністратором єпархії Покрова Пресвятої Богородиці. У вересні 2010 р. Синодом була створена спеціальна комісія переважно з молодих єпископів, до складу якої був включений і Святослав (Шевчук), на яку було покладене завдання чітко сконкретизувати десятирічний план розвитку діяльності УГКЦ. Ця робота була виконана, а пізніше Святослав (Шевчук) вже працював у іншій утвореній групі, яка розпрацьовувала конкретні механізми, як можна визначені попередньою комісією побожні бажання і прагнення безпосередньо втілити в життя. Упродовж свого єпископату Святослав (Шевчук) продовжував викладати. Коли приїжджав в Україну на Синоди, то читав лекції в Українському католицькому університеті та Львівській духовній семінарії. Мав напрацювання щодо читання циклу лекцій з богословської антропології в Аргентині. 23 березня 2011 р. Синодом Єпископів УГКЦ обраний Главою УГКЦ, при цьому участь в Синоді приймали 40 єпископів з усього світу. 25 березня цей вибір благословив Папа Римський Бенедикт XVI, змінивши таким чином на цьому посту Любомира (Гузара), який у лютому 2011 р. подав у відставку (зречення прийняте Папою 10 лютого 2011 р.). Введений на престол 27 березня 2011 р. у Києві, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Зі слів самого Святослава (Шевчука), рішення про призначення Главою УГКЦ було для нього несподіваним і до нього він не був готовим ні духовно, ні психологічно. В певній мірі таке сприйняття рішення Синоду мабуть викликано і тим фактом, що на момент його прийняття Святослав (Шевчук) був наймолодшим єпископом світу (йому було 40 років) і, за наявними даними, він не входив до попереднього списку фаворитів. Бізнес: Святослав (Шевчук) офіційно не займався і не займається підприємницькою діяльністю, не виступає засновником, акціонером чи керівником будь-яких суб’єктів господарювання України. Політична діяльність: На даний час активною політичною діяльністю не займається. Позицію церкви та особисте своє ставлення до політичних сил українського суспільства Святослав (Шевчук) висловив невдовзі після свого призначення Главою УГКЦ: «…наша Церков завжди прагнула зберегти незалежність та неупередженість по відношенню до кожної політичної партіі, щоб мати свободу говорити правду, коли цього вимагатиме той чи інший політичний момент». Разом з цим, слід зазначити, що офіційна аполітичність церкви та її керівництва не відкидає їх реагування, у притаманних їм формах, на розвиток політичних процесів в державі з метою досягнення суспільного миру і спокою, до чого закликають на сьогодні усі церкви та конфесії в Україні. Впливовість: Незважаючи на відносно нетривалий термін перебування Святослава (Шевчука) на посаді Глави УГКЦ, він вже увійшов до рейтингу «ТОП 100 найбільш впливових українців» (№ 61) авторитетного вітчизняного журналу «Кореспондент», який опублікований 19 серпня 2011 р. Не виключається, що це стало можливим як завдяки самій посаді, яку він обіймає, так і завдяки його численним, змістовним спілкуванням з представниками мас-медіа, під час яких він виклав свої погляди щодо розвитку УГКЦ і її стосунків з іншими церквами, чітко і зрозуміло висловив свою позицію стосовно релігійного життя в Україні, окреслив притаманні цьому життю проблемні питання та шляхи їх вирішення тощо. Інформація для публікації представлена Агенцією економічного лобіювання «Дроно» в рамках інформаційно-аналітичного проекту «Львівщина. Еліти 2011». Керівник проекту: В’ячеслав Єнбаєв. |
