Сьогодні 22 листопада почалася Помаранчева революція.
23.11.2012
Не розумію тих, хто не святкує цього дня, і хоче викреслити його із свого життя, стерти із пам'яті, забути назавжди! Як так можна? Щасливі, переповнені романтикою дні, дні про які не може забути душа.
Я згадую, як працювала в політичній обласній газеті "Базар медіа в Україні", наші працівники їздили на майдан і передавали звідти всю інформацію, яку ми швиденько розміщали в газеті. Згадую, як мій кум Галич із моїм чоловіком Петрожицьким виставили в своєму найбільшому продуктовому магазині телевізор де транслювався "5 канал", і за це можна поважати Порошенка, він тоді, саме він підняв всю Україну на ноги, бо не було б того майдану, якби не пряма трансляція, не той «магніт», інформація, яку інші телеканали хотіли лише задавити, висвітлюючи все навпаки. То за їхньою версією «майдан розходиться», потім «їдуть танки, не їдьте туди», «народ вже розійшовся », і лише є майдан від Регіонів! Все це добре пам’ятаємо.
...А ці "наколоті апельсини" ))) від Людмили Янукович, ну хіба це можна забути?
Я ходила в помаранчевій шалі, кожен із працівників мав щось саме з цього кольору. Хто рукавички, хто шарфик, хто шапку. Як символ іншого, нового життя, все було якось щиро, і об’єднано-щасливо.
Ми вірили, я й зараз не жалкую, що ми вірили. Народ після цього реально побачив, що він може впливати на ситуацію в країні, раніше такого розуміння не було, ну по крайній мірі для мого покоління.
Багато хто познайомився на самому майдані, навіть там і одружувалися.
Я вважаю це хороший день, це наша історія.
Головний редактор газети «Свобода слова» Ірма Крат.
Комментарии
