|
Хто ми є на світі – українці?
Живемо, як люди на землі.
Тільки що вмираєм поодинці…
Дати ради не спроможні ми собі.
Все співаємо пісні про незалежність,
А від кого то не знаємо й самі.
Я не маю слів, щоб сум полегшить -
Україна вже лежить в труні. Я це, люди, так кажу, як бачу,
І брехати я не хочу вам.
Бо не тільки я, як грек, тут плачу:
Україну рятувати нам!
Україну – неньку нашу милу,
Що годує з Богом нас усіх.
Як дивлюсь в саду на вишню спілу,
То японців згадую отих,
Що не мають ні землі, ні річок -
Всюди море, острови дрібні…
Та у них нема ганебних звичок:
Гроші заробляти в чужині.
Вони дбають про свою країну,
А вона віддячує їм всім.
Сакура цвіте у них на диво -
Наша вишня плаче між усім…
І не можу я на це дивитись,
І звертаюся до кожного із вас:
Ми повинні Бога всі молити,
Щоб усе було у нас гаразд.
Що б жили ми у своїй в країні,
Бо без нас прийдуть сюди чужі
Позаводять тут собі родини -
Ми вже тут не будемо свої.
Я лякати, люди, не збираюсь,
І мені це боляче писать.
Але я на краще сподіваюсь,
Може, годі ці пісні співать …
Може, годі думати про себе
Гроші – вони тільки гроші є.
Не в грошах шукайте ви потреби,
За грошами д’явол постає .
Може хтось колись цей вірш згадає,
І зітхне – це вже торішній сніг.
Жаль своїх пророків не буває,
Але я робив усе, що міг…
Федір Шишман, 28 травня 2009 р. Стихотворение на ТРИБУНУ НАРОДА прислал автор.
 Комментарии | |
|
|
|
