Що ми будемо робити, якщо наш нинішній тяговий кінь – США – закульгає й почне підводити? Ми справедливо маємо репутацію васалів і «добровільних підсобних працівників». Тому ми не можемо користуватися довірою в іншому світі. Ні в росіян, ні в китайців, ні в ісламському світі. У даному зв'язку ми потребуємо істотної «емансипації» від США й більш тісного співробітництва з тими країнами, які з ідеологічних міркувань і через політичні шори нами шельмуются.
Незалежний німецький онлайн-журнал „BÜRGERSTIMME“ опублікував статтю «Майбутнє Європи – на Сході, а не на Заході». Її автор вважає, що країни ЄС, посилюючи сумнівну критику Росії, вступають на небезпечний шлях. Воліючи тісного співробітництва зі США на шкоду відносинам з Росією й іншими перспективними країнами, європейці заганяють себе в геополітичну пастку. Як відзначається в публікації, сьогоднішня головомийка в західних ЗМІ усе більш нагадує ту, яка мала місце в Англії й Франції у відношенні Німеччини перед Першою світовою війною.
«Росія не є нашим супротивником, як і США не є нашими друзями. Якщо європейські держави прагнуть мати майбутнє, то ми повинні повністю переосмислити нашу геополітику. Ми не повинні ставитися до США краще, чим до Росії або, наприклад, Китаю. Будучи бідним на ресурси континентом, нам не слід створювати образа ворога в особі нашого сусіда, багатого ресурсами. Ми, «західники», у яких самих цілком достатньо проблем, не маємо ніякого права виступати як моральні апостоли, тим більше, керуючись якимись сумнівними міркуваннями.
Зрозуміло, ми можемо висловлювати своє здивування із приводу якихось внутрішньополітичних подій у Росії, але при цьому ми не повинні забувати, що двері в нашому власному будинку залишаються не замкнені. Точно також ми повинні звертати увагу на наявні недоліки в США й інших країнах. Або ми рівно ставимося до всіх країн, або продовжуємо тупо йти по шляху зовнішньополітичної поляризації. Однак слід чітко розуміти, що в останньому випадку ми вступаємо в невизначене майбутнє, будучи сліпими на одне око й роблячи ставку на політичний курс Вашингтона, з великою ймовірністю - не на того коня.
Гарний коваль завжди має для кування досить заліза в печі: у випадку помилки, він може спокійно працювати далі. У цьому зв'язку малозрозуміло, чому ми, європейці, віддаємо вожжи нашого майбутнього в руки американців, замість того, щоб самим визначати напрямок руху. Що ми будемо робити, якщо наш нинішній тяговий кінь – США – закульгає й почне підводити? Ми справедливо маємо репутацію васалів і «добровільних підсобних працівників». Тому ми не можемо користуватися довірою в іншому світі. Ні в росіян, ні в китайців, ні в ісламському світі. У даному зв'язку ми потребуємо істотної «емансипації» від США й більш тісного співробітництва з тими країнами, які з ідеологічних міркувань і через політичні шори нами шельмуются.
Комментарии
