Трибуна Народа

СВОБОДА СЛОВА ДЛЯ ВСЕХ!

 Ваша реклама на нашем сайте

КОНСТИТУЦИЯ ГАРАНТИРУЕТ, А ТРИБУНА НАРОДА РЕАЛИЗУЕТ ПРАВО НА СВОБОДУ СЛОВА ДЛЯ ВСЕХ, А НЕ ТОЛЬКО ДЛЯ ХОЗЯЕВ СМИ

Навигация
Главная
Новости
Статьи
Народный журналист
Народ о законах
Религия
Без политики

ЗДЕСЬ МОЖЕТ БЫТЬ ВАША РЕКЛАМА

Погода, Новости, загрузка...
 
Главная

Вони не виконують роль фашистів, вони такі насправді

19.03.2014

Вони не виконують роль фашистів, вони такі насправді фото

Після того, як Яценюк з Турчиновим просрали Крим, - Кабмін, Адміністрацію Президента й ВР захоплять ультрарадикали. План Тимошенко позбутися «сміття на майдані» провалився.

 

 

Заступник голови парламентського комітету з питань свободи слова й засобів масової інформації Ігор Мирошниченко й народний артист України Богдан Бенюк разом з іншими депутатами з «Свободи» б'ють гендиректора Національної телекомпанії України Олександра Пантелеймонова, змушують написати його заяву про звільнення, стусанами заштовхують у джип і відвозять у невідомому напрямку. І знаєте, що найбільше засмучує прихильників нинішнього «тимчасового режиму»? «Ах, як невчасно це відбулося, саме в день, коли кривавий Путін оголосив про приєднання Криму до Расєї». Ви тільки вдумайтеся в цей цинізм!

Ще раз: заступник комітету Ради по свободі слова! Б'є журналіста! Грубіянить! Фактично викрадає! І що у відповідь? Вони це роблять в «невідповідний момент». І якими ж треба бути тупими й недалекими, щоб ще зняти процес примусу й побиття, викласти його в мережу в надії одержати побільше смайликів і захоплених каментів. Правда, потім вони спохватилися й сталі гарячково стирати відео з мережі. Але було пізно, оскільки резонанс вийшов колосальний.

Тепер цей ролик треба постійно крутити перед депутатами Європарламенту, тикати в нього носом Госдеп США: ви ж так переживали про свободу слова, піднімали страшні скандали із приводу обмеження журналістів, розгорнули в Україні десятки грантових організацій, які тільки тим і займалися, що викривали «тиск» режиму на «незалежні ЗМІ». Отож яка вона, «свобода слова» насправді.

У часи злочинного режиму Януковича депутати від Партії регіонів уривалися в офіс «Української правди», давали потиличники Притулі, Лещенку й Найему? Тикали їм в обличчя папірцем, щоб писали заяву за власним бажанням? Відвозили в джипах у невідомому напрямку? Щось не пригадую нічого подібного. Більше того, у недавні «тоталітарні часи» буйним квітів розцвіла «журналіздська школа» імені золотого унітаза Януковича, представники якої за допомогою супутників і особистого проникнення шукали цей сантехнічний об'єкт на території Межигір’я. Так, до речі, і не знайшли.

Куди пропала організація «Стоп Цензура!», яка так турбувалася про тиск на ЗМІ? Вони ж відразу починали стукати по клаві, коли хтось комусь не давав можливості поставити запитання. Ну, а про так зване «побиття» Сницарчук і Соделя навіть говорити не доводиться. Усі, як один, стали грудьми на захист. Навіть мем запустили – «тітушки». А чому зараз мовчимо? Тому що у вашім розумінні свобода слова саме так і повинна виглядати? Вам, напевно, буде моторошно приємно, коли прийдуть депутати з «Свободи», припечатають обличчям в стіл і навчать, як правильно любити Україну?

Інститут Засобів масової інформації, агов! Що затихарилися? Вам, сука, усе це подобається? Ви тріумфуєте? Досадуєте лише, що відео в мережу потрапило? Що ж ви не знижуєте рейтинг України у вашому віртуальному переліку держав, де не дотримується воля ЗМІ? Розумію, випадок зараз не той.

Вікторія Сюмар сьогодні в РНБО займається інформаційною безпекою. Цікаво, на грантовій основі або за зарплату? Не з руки якось критикувати «хлопців». Вони ж прагли зробити Перший канал «істинно українським». Заради цього можна журналістам у морду дати, принизити, поставити на коліна. Насправді, це ніякі не «журналісти», оскільки вони не входили в пул расово правильних ЗМІ. Так, покидьки медіа. Пил на чоботах справжніх визволителів інформаційного простору. По великому рахункові, їх необхідно внести до списку осіб, що не мають права працювати в істинно правильних українських ЗМІ, а потім демонстративно провести ножем по горлу.

От така воля потрібна сьогодні Україні. Одна нація, одна мова й один-єдиний правильний телеканал. Усі інші закрити, незгодних – мордою в стіл і на вулицю. Радійте, що живі залишилися. Ви не потрібні новій, європейській Україні.

І ще: тільки не треба говорити про те, що це «провокація, оплачена Росією». Так, подібна точка зору дуже популярна в расово правильнім інтернет-середовищі. «Свобода» – це проект Кремля, тепер агентів активізували з метою дискредитації демократичної, незалежної, європейської України. Одумайтеся, конспірологи хренові! Вони такі, які є. Усі їхні дії органічні.

Подивіться ролик: Мирошниченко й інші юрбляться перед вивішеними фотографіями артистів, відомих персон, які в різний час побували на Першому національному. І що вони обговорюють? Ступінь їх расової чистоти. «Сумська зі своїм сімейним кодлом зараз російські паспорти одержує». Це Мирошниченко. А рик Бенюка, обуреного показом виступу Путіна в Кремлі? Ніякої акторської гри, усе по-справжньому.

Вони не виконують роль фашистів, вони такі насправді. Вони просто відчули безкарність, оскільки ГПУ очолює їх сопартієць, ніхто із правоохоронців їх навіть пальцем не торкне. Це ж «герої революції». У них свої уяви про українську державу і її ворогах. Вони дорвалися до влади й тепер просто її реалізують. Яка провокація Кремля? Об'єктивний розвиток фашизму в Україні. Ви думаєте, їх притягнуть до відповідальності? Так не смішить мене.

До речі, останню заяву майбутнього кандидата в президенти Яроша поборники режиму теж розцінюють як провокацію. А він заявив, що «Правий сектор» за позаблоковий статус України й проти вступу країни в ЄС. Зрозуміла справа, мізки расово правильних не в змозі переварити подібну заяву. Як же так? «Евромайдан» же починався з вимоги про негайний вступ у Євросоюз! Бойовики «Правого сектору» билися в перших рядах проти «злочинної влади» за світле європейське й натовське майбутнє України! Нинішня влада просить НАТО, ЄС і США про введення військ! І раптом – позаблоковий статус. Отже, провокація Кремля.

Розумієте, дорогі офісні хом'ячки, які через непорозуміння вважають себе «революціонерами»: зараз, буквально в цей час, починається другий етап вашої «революції». Прихід у теплі крісла «Свободи» і «Батьківщини», що представляють своїх європейських і американських ляльководів – це перший етап. З'ясувалося, що, як звичайно, вони круто обісралися. З ними так завжди трапляється, оскільки - дріб'язкові, тупі й до жаху прагнуть грошей.

Другий етап – це прихід до влади в Києві тих, хто вважає себе дійсним «двигуном революції». Мається на увазі «Правий сектор» і інші бойові організації. Після того, як Яценюк з Турчиновим просрали Крим, - Кабмін, Адміністрацію Президента й ВР захоплять ультрарадикали. План Тимошенко позбутися «сміття на майдані» провалився. Десять збройних бойовиків перед Радою – це була перша демонстрація сили. Учорашнє багаття з покришок – друга. Потім Ярош проголосить себе президентом. Потім така країна, як Україна, просто зникне. І все медіа-співтовариство зрозуміє, яка дійсна свобода слова.

І в продовження теми. От що заявив Ігор Мирошниченко:

«Можливо, у некоректній формі - і ми за це просимо прощення: емоційно спрацювали, ми його змусили написати цю заяву (про звільнення). Але побоїв і іншої сваволі, про яку написали журналісти, не було».

Не було?!!!!

От показання директора студії документальних фільмів УТ-1, тележурналіста Марка Греся.

"У житті мені неодноразово доводилося бути свідком усякої лайна, але показання свідка доводиться давати перший раз. Отже, будинок НТКУ, іменоване «олівець», приблизно 18.30. Практично ніхто у величезному спустілому будинку не знав про те, що відбувається на десятому поверсі в кабінеті Генерального директора Олександра Пантелеймонова. Про це я, як і мільйони українців, довідався з безсумнівно змонтованого сюжету Ю-Тьюбе. У вивішеному «Свободою» ролику присутні тільки принизливі, але відносно невинні потиличники для Гендиректора НТКУ. Автор відео сором’язливо відрізав головне дійство, яке вже тягне на уголовку.

Отже о 18.35 (чіткий час не фіксував) я, Гресь Марко Вікторович спускався в ліфті. Кабіна зупинилася на десятому поверсі. Двері розкрилися і я побачив Пантелеймонова. Його чоло було розсічено, щелепа розпухнула, його відразу вштовхнули в ліфт народний депутат Мирошниченко і ще пара незнайомих бойовиків, один здоровіший і голений «а ля козачок», іншого не пам'ятаю, а слідом заскочив лютий народний депутат, народний артист і народний Швейк – Богдан Бенюк. Більшого числа втиснути не дала вантажопідйомність ліфта.

Вони бажали продовжити мордобій, але присутність «не своїх» у ліфті їх зупинило. По дорозі вниз за допомогою круглого українського слівця колишній гуру спортивної журналістики, майстер художнього слова й іже з ними провели матірну політінформацію про те, що коли Бенюк і Мирошниченко проливали кров, злодій і кровосос Пантелеймонов розкрадав майно НТКУ й лизоблюдничав (м'яко кажучи) навіть не перед Януковичем, а перед Путіним.

Коли ліфт спустився на перший, там уже зібралося людей п'ять-сім на чолі з народним депутатом Ільєнко. Вони відразу (участі Ільєнко точно пригадати не можу), почали ламати руки Пантелеймонову й потягли до виходу на вулицю, де «ця сука каятися буде». Сашка виволокли за прохідну (охорона з'явитися посоромилася).

На вулиці їх очікували ще людей з десять, що бажали відразу розправитися з перевертнем. Один з них, вражений тим, що з моменту заселення «олівця» у кабінеті гендиректора існувала ще одна маленька кімната з виходом у туалет, відразу почав волати про те, що ця кімната використовується розпусником Пантелеймоновим для розтління журналісток.

Заламуючи руки, Генерального директора приперли до забору й вимагали - то стати на коліна, то назвати імена тих, хто наказував розміщати сюжети (начебто прізвища Колесніков, Клюєв, Лук'яненко й Чмирь нікому не відомі), при цьому загрожуючи відвезти на сцену Майдану й там привселюдно поставити на коліна. При всьому при цьому не вдарив беззахисного Пантелеймонова тільки ледачий. А він мовчав. Якщо він що-небудь відповідав, то юрба ревіла в самому цензурному варіанті «брешеш». Якщо він замовкав, то народні депутати, у тому числі й кандидат на посаду міністра культури, репетували, – «Що мовчиш, всрався?». Зрештою його все-таки заштовхали в багажник джипу й відвезли.

Мені самому б хотілося в даній ситуації повестися краще, чим я себе повів. Я не Рембо й не Джекі Чан. Але в подібних ситуаціях кожний, поважаючий себе і людей, ПОВИНЕН, ЗОБОВ'ЯЗАН забувати, що він не Рембо. Інакше прийде час орків. Не важливо, з якими стрічечками ці орки виходять на вулиці українських міст. Орки є орки".

Олександр Зубченко

Статтю на ТРИБУНУ НАРОДУ надіслала Катерина Лозняк, м. Полтава.

 


  Ваш комментарий будет первым
RSS комментарии

Добавить комментарий
  • Пожалуйста, оставляйте комментарии только по теме
Имя:
E-mail
Домашняя страница
Тема:
BBCode:СсылкаEmailЗагрузить изображениеЖирный текстКурсивПодчёркнутый текстКавычкиCodeСписокПункт спискаЗакрыть список
Комментарий:



Код:* Code

 
 
Актуально
ЗДЕСЬ МОЖЕТ БЫТЬ ВАША РЕКЛАМА
 
РЕКЛАМА

© 2006 «Трибуна Народа» При цитировании ссылка на сайт обязательна

Украинский портАл