В штабі АТО сидить купка людей з високими посадами й званнями, до професіоналізму й адекватності яких виникають величезні питання. Починаючи з керівника АТО.
Про хід антитерористичної операції (АТО), готовності силовиків і проблемах у її проведенні розповідає керівник ЦВПІ, координатор групи «Інформаційний Опір» Дмитро ТИМЧУК.
- Питанням про млявість і неефективності АТО задаються усі – від іменитих експертів до домогосподарок. Ваша думка: у чому основні причини провалів?
- Провалом я все-таки операцію в цілому не назвав би. У тій ситуації, у якій вона проводиться, ми бачимо результати, і це вже дуже багато. Треба оцінювати, скільки факторів впливають на успішність АТО, щоб розуміти, через яку гору проблем доводиться пробиратися силовикам.
Причин неефективності декілька. І політичних, і військових, і психологічних, і економічних (якщо говорити про рівень матеріально-технічного забезпечення).
- Пропоную почати з політики.
- Ще з подій у Криму в нас стало прийнятим винити у всіх невдачах особисто А. Турчинова, ну й А. Яценюка, щоб першому не було нудно в списку обвинувачуваних. А заодно вище керівництво силовиків. Наша група «ІО» не стала виключенням – ми кинули не один камінь у город влади.
З одного боку, це логічно: риба гниє з голови. З іншого боку, після Криму в нас було достатнє можливостей оцінити ситуацію в цілому. І чим більше ми довідуємося, тим більше виникає питань до всіх рівнів керівництва, опускаючись до самих «низів». Причому виявляється, що саме основні питання, що задаються Турчинову, насправді треба задавати все-таки не йому.
Що стосується саме політичної ситуації. Так, під час подій у Криму ми не бачили чіткої й твердої позиції вищого керівництва. Але за два місяці все дуже змінилося. За нашим даними, українська влада у випадку з Донбасом все-таки має й політичну волю, і прагнення виправити ситуацію.
Але отут починаються проблеми іншого плану. Насамперед, міжнародний тиск. Захід нас підтримує – санкціями й морально. Але їх чітка установка – ніякого кровопролиття, тільки переговори.
Це марення. Домовлятися можна з тими, хто готовий вирішувати проблеми мовою не зброї, а дипломатії. Тих, хто у відповідь на запрошення до «національного круглого столу» відповідає терактами – потрібно знищувати.
Друга проблема – Росія. Про небажання її провокувати сказано так багато, що не буду повторюватися.
- А горезвісний «слід Тимошенко»? Усе частіше ми чуємо натяки, що президентські вибори, на яких Юлія Володимирівна явно не має шансів, їй не потрібні, тому підконтрольні їй Турчинов і Яценюк «зливають» АТО – щоб у підсумку зірвати вибори.
- Повинен зізнатися, у нас теж були такі підозри. Але на даний момент можу твердо сказати: так, нинішнє керівництво країни не може знайти й поставити на місце керівництва АТО дійсно потрібних людей. Це проблема й відповідальність влади. Так, АТО гальмує купа «внутрішніх» причин. Але «руки Тимошенко» ми не бачимо. Можете вірити або не вірити, але це факт.
Особисто я переконаний, що в нинішнього керівництва країни вистачає реальних недоліків – не треба йому придумувати вигадані. Замість цього краще дійсно розібратися в ситуації й виправляти ті помилки, які зараз «у тіні».
- Відповідальність за вчорашню трагедію, коли загинули хлопці з 95-й аеромобільної бригади, у соцсітях поклали на Турчинова й Авакова…
- Ну, це взагалі якась фантасмагорія. По Авакову слів немає. Яке він має відношення до 95-й АМБР, або діям армії в ході АТО? Це питання скоріше до Коваля (міністра оборони) і Куцина (начальника Генштабу), про яких по зовсім незрозумілих причинах взагалі ніхто із критиків не згадує.
По Турчинову – те ж саме. Невже Турчинов ставить бойові завдання кожному взводу, видає бойові накази, організовує бойове забезпечення? Невже він особисто виконує дії, які повинен відповідно до Бойових статутів – виконувати командир взводу, роти, батальйону? Якщо командири, починаючи з рівня лейтенанта, не знають статутів, причому тут Президент?
Треба закінчувати зі звичкою винити у всіх гріхах владу. Це занадто зручно для всіх, але тоді ми ніколи не виправимо головних помилок і не доб'ємося успіху.
Хоча я не правий – Президент все-таки причому. Проблема саме Турчинова як Верховного Головнокомандуючого в тому, що в штабі АТО сидить купка людей з високими посадами й званнями, до професіоналізму й адекватності яких виникають величезні питання. Починаючи з керівника АТО. А всі інші проблеми вже по ланцюжкові йдуть униз, до рівня ваньки-взводного.
До речі, саме до армійських генералів у штабі АТО найбільші питання. Ці добродії персоніфікують усю жалюгідність стану в нашій армії. Патологічна схильність до брехні й показушності, панічний острах найменшої відповідальності, невміння ухвалювати найпростіші рішення, повна профнепридатність. Це жалюгідне видовище, і тим більше неприйнятне саме в сьогоднішніх умовах.
- Про керівника АТО В. Крутова говорили багато – спочатку гарного, потім не дуже…
- До АТО особисто я з ним спілкувався один раз у житті, тому не можу сказати, що добре знаю цю людину. Можу лише повторити думку тих, хто знає його давно й працює з ним зараз. За роки поза СБУ товариша немов підмінили. У дуже негарну сторону.
- Чому ж його не поміняють на більш адекватного?
- На кого? Назвіть прізвище. Ми проконсультуємося, і якщо ваш кандидат гідний, будемо лобіювати. Особисто я таких людей не знаю – але я й не фахівець в області антитерору.
- Перемінити керівництво – і все налагодиться?
- Як ми, тобто група «ІО», бачимо, це ключова проблема. Її вирішення допоможе вирішувати інші.
Насамперед, поведінка особового складу майже завжди залежить від поведінки командира. Це я знаю із часів своєї лейтенантської юності, коли був заступником командира роти.
Величезна проблема з початку АТО полягала й полягає в тому, що наші силовики – у першу чергу армія, точніше, армійські командири всіх ланок, – психологічно не готові до бойових дій. Це парадокс, але це факт. Починаючи із Криму, безліч прикладів, коли й середні, і молодші командири, а слідом і рядові просто відмовлялися виконувати накази або наглухо саботували їх.
Наша армія ніколи доладно не воювала. Досвід миротворчих операцій дуже обмежений, - та й отут можна згадати хіба що досвід Іраку. В інших місіях наші хлопці виконували в основному роль охоронних підрозділів. Усе це накладається на катастрофічний стан бойової підготовки протягом двох десятиліть і повну деградацію системи військової освіти.
У МВС – та ж проблема. Наші правоохоронці досить браво виступали проти беззбройних, що мітингують на Майдані, а коли мова пішла про добре озброєні й навчені групи бандитів, почалися проблеми.
Хоча зараз ми бачимо, як спецназ правоохоронців і Національна гвардія досить успішно виконують завдання. Загалом, досвід дається великою ціною, але він приходить, і це головне. Але я певен, що якби на чолі всього цього стояли адекватні генерали, ми мали б набагато менше крові й набагато більше перемог.
- Про забезпечення АТО, точніше – його відсутність – ходять легенди.
- Уже на початку подій раптом виявилося, що армія не має ніяких запасів. Армійські склади порожні – усе тупо розікрали. До речі, зараз ці злодійкуваті хлопці у своїй більшості сидять у тих же самих кріслах у Міноборони й Генштабі й «працюють» далі. Я зараз обійдуся без прізвищ, але обіцяю: ми їх назвемо.
Система аутсорсінга в армії (яка, до речі, була введена задовго до Януковича і його «стратегів») виявилася дуже корисною для «дерибана» бюджетних коштів, але дуже мало пристосованою для забезпечення армії в бойових діях, поза місцями дислокації.
Та ж проблема у МВС. Раптом виявилося, що немає елементарних засобів, необхідних для проведення поліцейських операцій – наприклад, світошумових гранат. При Януковичу все було пущено на Майдан.
Усі ці проблеми вирішуються з коліс. Але оскільки вирішуються в авральному порядку, проблем не уникнути. Тендерна система закупівель у Міноборони (до речі, прозвана «прозорою», на ділі вона глибоко корупційна) дозволяє навіть при наявності засобів одержати закуповуване через 120 днів після запуску тендера. Зараз прийняли екстрений закон спеціально під АТО, але поки ми не бачимо, щоб він реалізовувався особливо успішно.
І ще одна проблема. Не все з необхідного ми можемо закупити у своїх виробників. У той час. як Захід багато обіцяє в плані допомоги, але поки дуже мало дає. Закупити прямо в Європі ми не можемо – «підтримавши» нас, ЄС увів заборону на поставки продукції військового призначення в Україну. З одного боку, Кодекси поведінки експортерів озброєнь що ЄС, що ООН дійсно забороняють поставки зброї в зони конфліктів. З іншого боку, кому до чортів потрібна така «підтримка Заходу»? Лицемірство, і не більше. Розраховувати поки можна лише на свої сили, та хіба що на американців.
Але ми повинні пам'ятати, що кожна проблема в матеріально-технічнім забезпеченні військ коштує здоров'я, а то й життя наших хлопців. І кожного військового чиновника, який відповідальний за рішення цієї проблеми, потрібно назвати по іменам і ввести персональну відповідальність. Інакше АТО так і буде «вялотекущей» м'ясорубкою без особливого результату.
Розмовляла Ганна Шумакова.
Статтюна ТРИБУНУ НАРОДУнадіслалаОлена Куззула, м. Ужгород.
.jpg)
Комментарии
