У той час як на Південно-Сході України ситуація напружена до межі, Львів залишається одним із самих спокійних місць в країні.
Перед початком Майдана мій друг з Організації Червоного Хреста припустив, що пройде зовсім небагато часу й Львів стане єдиним спокійним містом на Україні. У підсумку саме так і трапилося. У Західній культурній столиці — тихо й безпечно.
Вибори у Львові ледь відчувалися. Не було активних обговорень, передвиборної метушні. Говорили більше про майбутнє після Майдана взагалі, чим про конкретну фігуру президента. Для Львова, який звичайно обговорював політиків дуже завзято, це дивно. Хоча, звичайно, тема кандидатур все-таки проскакувала, тому що вибирати однаково когось було треба. І із цим саме була згідно абсолютна більшість.
Про вибори нагадувала реклама, отут її вистачає: біл-борди, сіті-лайти, листівки й плакати. Більше інших миготів Петро Порошенко, його гасло «Жити по-новому» красувалося майже на кожнім перехресті. Юлії Тимошенко у Львові було вкрай мало, лише окремі плакати на вікнах у центрі міста: «Я голосую за Юлію Тимошенко». Плакати начебто б від виборців, але неозброєним оком видно, що надрукував їх її штаб.
В одному з колоритних львівських ресторанчиків «Дзиґа» на вулиці Вірменській недалеко від центру про політику говорять часто. У цьому затишному місці люблять давати оцінки й прогнозувати. Але перед виборами довідатися щось можна було тільки, якщо спеціально запитати, стихійних бурхливих дискусій за столиками було не чутно. Запитала в пари середнього віку, що вони думають про вибори.
«Я не вірю нікому, але знову стою перед вибором «меншого зла». Зараз мене більше цікавить, що буде з нашими військовими, з нашими хлопчиками, чим те, хто займе крісло президента», — ділиться Ольга.
Їй 38, у Львові вона живе все життя, але таким мобілізованим, як під час Майдана, місто вона не бачила ніколи. Хоча на вулицях зараз спокійно й життя триває, Ользі дуже складно повернутися до звичайних турбот, але вона щосили намагається зробити це.
Її чоловік був на Майдані й з кандидатом визначився. У його фаворитах Порошенко, якого чоловік жартівливо називає «Порохом». Так політика багато називають у Львові, ще зустрічається варіант «Порошеник» — співзвучно з назвою шоколадної фірми
«Спочатку я дуже підтримував Дмитра Яроша, представника «Правого сектору», оскільки бачив його дії на Майдані, — говорить чоловік. - Але революції не можуть відбуватися вічно, ми вибираємо президента на п'ять років, а в Яроша я не бачу програми, не бачу його активної позиції у Львові».
Львів цього року унікальний тим, що його електоральні переваги не відрізняються від іншої частини України. За даними соціологічної групи «Рейтинг», у першу трійку лідерів попадали Петро Порошенко (34,3%), Юлія Тимошенко (11,1%) і екс-регіонал Сергей Тигипко (5,7%). Це цифри опитувань по всій Україні, але по Львову вони майже такі ж.
Багатьох цікавило, чому у Тимошенко, яка, як здавалося, повинна була вийти з в'язниці героїнею, такий низький рейтинг. У Львові майже всі, з ким я спілкувалася, називають відсутність нового в програмі й політичних поглядах і невдалу появу на Майдані відразу після виходу з в'язниці.
Чула, як дві студентки говорили про Тимошенко в церкві Андрія на Соборній площі після служби.
«Я, наприклад, не збираюся дарувати свій голос комусь із добре замаскованих «регіоналів». Мене знаєте що найбільше мотивує взагалі йти на вибори? Борг перед «небесною сотнею», — говорила одна з них, виходячи із церкви.
Тимошенко вона згадує як «зрадницю», а Тягнибока як людину, яка - «здав Західну Україну».
Львів не марить більше старими гаслами, він вимагає нових підходів. Порошенко дають величезний кредит довіри, мабуть, цифри наближаються до електоральної підтримки Ющенко в 2004 році.
Важливу роль відіграють переселенці із Криму, які продовжують залишатися у Львові. Вони знайшли свій дім у місті, яке проросійські сили так активно називали «бандерівським». За словами переселенців, їх переваги будуть на боці того, хто буде намагатися розв'язати проблеми Криму. При цьому один із кримських татар, що живуть тимчасово у Львові, говорить, що його дратують спекуляції навколо кримської теми.
«Я бачив у Олега Ляшка плакат «Повернемо Крим Україні», я дуже не люблю такі загравання», — говорить він.
В останній рік Львів втратив довіру до партії «Свобода» Олега Тягнибока. Одна справа, коли образ партії активно вибудовується в столиці (хоча й там довіра до неї невисока), а інше, коли діяльність партії видна в регіоні: з корупцією, спробами впливу на ЗМІ, з «рекомендованою» на пост губернатора Львівської області Іриною Сех, яку на моїх очах виганяли з львівського «євромайдана» за спроби диктувати умови гри. І хоча в міській раді поки більшість за «Свободою», є ймовірність, що це скоро зміниться.
Львів — типове місто магдебурзького права, і це відчувається дотепер. Те, що обране вчора, може бути легко зняте завтра.
Тому електоральна підтримка Порошенко — це скоріше великий соціальний експеримент: чи може старий політик діяти й мислити по-новому. І я певен, що якщо це виявиться не так, то Львів першим про це скаже.
У Львові відчувається наближення літа, туристів приїжджає величезна кількість, мабуть, навіть більше, чим у попередні роки. Місто залишається спокійним і терплячим до всіх, хто його відвідує. Мій друг був прав. А чи вдасться зажити по-новому, подивимося.
Катерина Гладка, м. Львів.
Статтю на ТРИБУНУ НАРОДУ надіслав Павло Гасько, м. Львів.
Комментарии
