Трибуна Народа

СВОБОДА СЛОВА ДЛЯ ВСЕХ!

 Ваша реклама на нашем сайте

КОНСТИТУЦИЯ ГАРАНТИРУЕТ, А ТРИБУНА НАРОДА РЕАЛИЗУЕТ ПРАВО НА СВОБОДУ СЛОВА ДЛЯ ВСЕХ, А НЕ ТОЛЬКО ДЛЯ ХОЗЯЕВ СМИ

Навигация
Главная
Новости
Лента новостей
Статьи
Народный журналист
Народ о законах
Религия
Без политики

ЗДЕСЬ МОЖЕТ БЫТЬ ВАША РЕКЛАМА

Погода, Новости, загрузка...
 
Главная

СНОВА ВАЛЬЦМАН ПОПАЛ В ТУПИК

26.01.2018

СНОВА ВАЛЬЦМАН ПОПАЛ В ТУПИК, фото, трибуна народа,

Выход из которого, конечно же, есть. Но Петру Алексеевичу он почему-то не нравится.

 

 

Спецпредставитель американского президента Курт Волкер в очередной раз предал интересы украинской нации. Вскрылось это буквально вчера, когда посланец Трампа, избранного на его пост кремлевскими хакерами, позволил себе высказаться насчет Минских соглашений.

Оказывается, закон о деоккупации оккупированных территорий Донбасса, принятый Радой ради освобождения Крыма (никакого противоречия здесь нет), полностью соответствует «предательским бумажкам, подписанным в Минске». Вы понимаете, что произошло? Нет?

Объясню суть глобальной американской «зрады». Полгода лучшие патриоты нации, представленные в парламенте, чистили законопроект о деоккупации от любых упоминаний о Минских соглашениях. Сначала исключили все прямые упоминания о «белорусском предательстве». Потом досталось ООН. Оказывается, там тоже собрались «наймиты Кремля». Приняли резолюцию, в которой упоминаются соглашения. После длительного дискурса в формате лютого срача исключили из текста закона и резолюцию ООН. Приняли и стали рассказывать, что «уж теперь-то Москва получила удар в самое сердце».

Не, они там реально думают, что с помощью закона вынудят «оккупантов» отдать Крым, а население Донбасса будет им «предоставлено» для последующего перемещения в специально оборудованные фильтрационные лагеря. Ведь «жители оккупированных территорий прониклись кремлевской идеологией, и как минимум их необходимо лишить права голосовать». Это, подчеркну, минимум. По-хорошему же следует всех посадить, чтобы лояльных выпустить, а «врагов нации утилизировать».

Открытым текстом представители «Народного фронта» Яценюка–Авакова рассказывали об «исторической победе», поскольку «Минские соглашения наконец-то были признаны тем, чем они изначально являлись – никчемной бумажкой». Резкая реакция Кремля на «закон о войне» их очень обрадовала: «ура, мы все делаем правильно, раз в Москве недовольны».

И тут приезжает спецпредставитель президента США Курт. Встречается с представителями «Оппозиционного блока». Патриоты негодуют. Особенно, когда в сети появляется фото Волкера (еще недавно – «большого друга Украины») с Юрием Бойко (лидер «Оппоблока») и Сергеем Левочкиным (экс-глава администрации президента Януковича). Они же должны «сидеть, а не встречаться с представителем Трампа»!

Потом Волкер вообще заявляет: «альтернативы Минским соглашениям нет, их надо выполнять, а закон о деоккупации просто определяет формат военной операции». Очень сильный удар по воинственной части древней шумерской нации.

Одно дело, когда президент Вальцман рассказывает, что принятый закон «полностью соответствует духу и букве Минских соглашений». У него работа такая – постоянно врать. Петр Алексеевич уже настолько ушел в виртуальную реальность, что путает российскую и украинскую оккупацию. То у него «сапог украинского оккупанта» топчет святую суверенную землю нации, то «подлость украинского режима не знает границ». Заработался, бедолага. Начал «залипать». На всех международных форумах, куда его еще пускают, талдычит про «наполовину пустой стакан». Ну что с него возьмешь?

А вот Курт Волкер – совсем другое дело. Да, он всего лишь клерк Госдепа, но в украинской колонии на него смотрят как на представителя большого «белого хозяина». И что говорит «хозяин»? Давайте особый статус Донбассу, проводите выборы «после вывода российских войск» и амнистируйте всех участников конфликта. Полный абзац. Шумеры заволновались. Они же похоронили «минский формат». Причем вместе с президентом Порошенко.

Подразумевается, что только предатель мог допустить принятие Минских соглашений. Но пока Петр Алексеевич главнокомандующий, теоретически у него остается шанс смыть свой позор кровью. Приехать в Дебальцево и лично поднять войска в атаку. Потом погибнуть от шальной пули. Это, повторюсь, логика воинственных патриотов.

Амеры поломали весь кайф. Волкер откровенно заявил: все, что вы там напринимали, – это очень интересно, но на самом деле не имеет никакого значения. Вот вам «дорожная карта», вперед и с песней. «Зрада»? Вне всякого сомнения. Запахло подгоревшим «пуканом». Что характерно, запах пошел от главкома, который после Мальдив приехал в Давос, встретившись по пути с Куртом. Не знаю, о чем они там говорили, однако Петр Алексеевич очень расстроился. И сделал очень нестандартное заявление. Если, говорит, за полгода реформы не пойдут, то я не стану баллотироваться на второй срок.

Понятное дело, что реформы «не пойдут» ни с 25 января 2018 года, ни с 25 июля того же года. Это даже шумеры понимают. Поэтому по пабликам зороастрийцев поползли зловещие слухи: «американцы сливают гордость нации». Якобы Вальцман и сам готов уйти под гарантии неприкосновенности, просит, чтобы спикером на переходный период стал Владимир Литвин. Кандидатуру нового украинского президента Госдеп предъявит попозже. Ждите брифинга в Белом доме.

В Давосе, куда президент примчался за деньгами и «сигналами о поддержке», лидера «аграрной сверхдержавы» встретили очень холодно. Директор МВФ Кристин Лагард даже не пообещала дать денег. Вообще. Это уже Вальцман был вынужден импровизировать, заявляя о «возобновлении сотрудничества с Фондом уже в апреле». Выглядел он жалко, поскольку даже его министр финансов Данилюк говорил о прибытии миссии МВФ лишь в мае. Все без исключения собеседники главкома говорили лишь об одном – немедленном принятии закона об Антикоррупционном суде в редакции Госдепа.

Прикол в том, что если они додавят, то сядет все окружение Петра Алексеевича, а со временем и он сам. Никто в АП даже не сомневается в подобном исходе, поэтому тянут, как могут, с принятием соответствующего закона. Плюс не прошла интрига с денонсацией Минских соглашений. Они же хотели все начать с чистого листа: «мы жертвы оккупации РФ, поэтому просто верните нам все и дайте денег».

Приехал Курт и опять восстановил Минские соглашения. Снова Вальцман попал в тупик, выход из которого, конечно же, есть. Но Петру Алексеевичу он почему-то не нравится.

Александр Яблоков, г. Киев.

 



  Комментарии
RSS комментарии
Написал(а) Александр Зубченко, в 2018-01-26 11:05:33
Странно... За нашу идеологию, основанную на Бандере, в Польше теперь будут давать три года тюрьмы. А тут еще такое палево - живешь рядом с проспектом Бандеры (бывший Московский). Зачем тогда нам безвизовый режим?
Написал(а) zero, в 2018-01-26 11:06:49
Саша, тебе респект!!! :grin
Написал(а) Кость Бондаренко, в 2018-02-04 00:44:48
Тим, хто другий день поспіль терендить про зустріч Трампа з Кагаме, а не Порошенком - мовляв, зустрівся «з якимось» африканським лідером, проігнорувавши нашого, європейського. Руанда - країна у Африці з найбільш динамічним розвитком. Її прийнято називати африканським Сингапуром, а президента Поля Кагаме часто порівнюють з Лі Кван Ю - авторитарний диктатор, що здійснює ефективні економічні реформи. Стрімке зростання економічних показників, суцільна комп‘ютеризація (перехід на стандарт 4g відбувся ще у 2013 році), 62 місце в загальних світових рейтингах, 37 місце за простотою ведення бізнесу, 12 місце за простотою реєстрації власності і 2 місце (після Нової Зеландії) за простотою оформлення кредитів роблять країну привабливою для інвесторів. За рівнем свободи від корупції - 34 місце в світі. 2/3 депутатів парламенту - жінки. Кагаме у 2011 році прийняв програму «Бачення 2020», яка передбачає перехід від натуральної економіки до розвитку сфери послуг і 100-відсоткової урбанізації населення (на момент прийняття програми 80% населення жили в селах). Зараз Руанда у своїх зовнішньополітичних пріоритетах коливається між США і Китаєм. А тепер скажіть чесно: на місці Трампа, маючи обмеження в часі і вільних півгодини, ви би особисто з ким зустрілися - з диктатором Руанди чи диктатором України?
Прошу опублікувати матеріал. Він у Вас у
Написал(а) Ганна Ступакова, в 2018-01-29 03:37:59
Реформа в українській школі за російським сценаріємrnrnrnВ Україні щорічно в загальноосвітніх навчальних закладах проводяться сотні різноманітних ігор розуму та конкурсів. Деякі з них проводяться добровільно, адже учні (та їхні батьки) самі для себе визначають мету участі та окреслюють перспективи застосування набутого досвіду. Деякі відбуваються добровільно-примусово. Ідеться про конкурси, які мають усеукраїнський статус та проходять під патронатом Міністерства освіти і науки України (ред. — супроводжуються офіційними наказами та листами МОН). За словами освітнього експерта, заслуженого вчителя України Віктора Громового, регулярно на адресу вітчизняних навчальних закладів надходять сотні листів з пропозиціями щодо участі в подіях різних напрямів та рівнів. Подекуди школярам настільки набридають безкінечні «змагання», що діти починають писати нісенітниці, аби тільки від них відчепилися. Особливо коли в конкурсних завданнях їм пропонують перевтілитись у представників тваринного та рослинного світів з перспективою розвитку емпатії до навколишнього середовища (Літературний конкурс «Уявіть себе деревом, що росте в лісі»).rnrnЗадля осягнення масштабів вітчизняної конкурсоманії наведемо умовний ТОП-10 добровільно-примусових заходів (ред. — загальний перелік може розтягнутися на сотні позицій).rnrn1. Всеукраїнська гра «Соняшник-учитель».rn2. Міжнародна природнича гра «ГЕЛІАНТУС — природознавство для дорослих» (9—11 класи).rn3. Всеукраїнська українознавча гра «СОНЯШНИК» (1—11 класи).rn4. Всеукраїнський конкурс з англійської мови «ГРИНВІЧ» (2—11 класи).rn5. Всеукраїнський Конкурс дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей».rn6. Щорічний Всеукраїнський конкурс «Вчимося заповідувати».rn7. Міжнародний конкурс з інформатики та комп’ютерної грамотності «БОБЕР» (5—11 класи).rn8. Всеукраїнський історичний конкурс «ЛЕЛЕКА» (5—11класи).rn9. Міжнародний математичний конкурс «КЕНГУРУ» (2—11 класи).rn10. Всеукраїнський учнівський фізичний конкурс «Левеня» (7—11 класи).rnrnДля довідки: упровадження конкурсів, що проходять під патронатом МОН, контролює Інстутут модернізації змісту освіти, і далі вони спускаються по всій вертикалі чиновників від освіти по містах і селищах країни. А ось організаторами конкурсів часто виступають приватні структури, які розробляють концепцію, конкурсні завдання та збирають кошти за участь у конкурсах на свої банківські рахунки. Вартість участі для одного школяра коливається від 15 до 50 грн за подію.rnОдним із найпотужніших організаторів платних добровільно-примусових конкурсів для українських школярів є Творче об’єднання «Соняшник», яке декілька разів на рік проводить усеукраїнську гру «Соняшник», міжнародну гру «Геліантус» — окремо для вчителів та учнів і ще низку інших конкурсів-ігор-фестивалів, що проходять під виглядом «тренувальних» ЗНО.rnrnЦікаво, що запустив у школи цей проект Дмитро Табачник, добре відомий своєю корупційною діяльністю. У «табачниківський період» за наказом Міносвіти від 12.10.2012 № 1101 було розроблено та затверджено положення «Про Всеукраїнську українознавчу гру “Соняшник”, Всеукраїнський конкурс фахової майстерності для вчителів-україністів “Соняшник-учитель” та Міжнародну природознавчу гру “Геліантус”». rnМіжнародного статусу конкурсу «Геліантус» надала Росія. Українська версія гри була повністю скопійована з тієї, що вже існувала в сусідній країні. Точніше, з легкої подачі пропагандиста «русского мира» в Україні Табачника «Центр дополнительного образования одаренных школьников» (засновник російського «Геліантусу») відкрив свою філію в Україні та отримав держфінансування. Неймовірно, але навіть сьогодні організатори українського «Геліантусу» продовжують повністю дублювати росіян. Хоча це й не дивно, адже незмінним керівником українського «Соняшника» є заслужений учитель України Руслан Шаламов, який тривалий час, починаючи з 2008 року, керував «Всероссийским турниром юних биологов», а також був головою методичної комісії міжнародної гри «Геліантус» у Росії.rnІлюстрація 1: Рекламні постери Міжнародної гри «Геліантус» 2017 року в українській і російській версіяхrn rnrnrnВідкриваючи фінансування для проектів ТО «Соняшник», Табачник у своєму наказі спирався на Постанову Кабміну Миколи Азарова від 13 квітня 2011 р. № 561 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року». Потім фінансування було припинено постановою Кабміну, але не було скасовано обов’язковість конкурсів, яку забезпечувало партнерство Міносвіти. Фінансування проектів «Соняшника» при цьому лягло на плечі батьків українських школярів. А це зовсім не малі кошти. Якщо зважити на те, що в конкурсах ТО щороку задіяно 2,5 мільйони школярів від 1 до 11 класів із 24 областей України, організатори подій сьогодні отримують надходження в розмірі щонайменше 35 млн грн за один «соняшниковий» сезон.rnrnІлюстрація 2 rnrn rnrnЦих надходжень, імовірно, вистачає на пролонгацію домовленості з чиновниками МОН про патронат, а крім того — щоб закрити всі очі на «тіньову економіку» «Соняшника» від продажу супровідних друкованих матеріалів до конкурсів та ігор (ред. — детальніше про них ми розповімо в наступному матеріалі). До речі, всі брошурки «Соняшника» є абсолютними копіями російських оригіналів. Але це, знов-таки, окреме питання, вирішення якого належить до компетенції вже не тільки МОН.rnrnІлюстрація 3: Російська та українська версії брошурок до гри «Геліантус»rnrn rnrn rn( заменить фотографию украинского варианта - іжа на побутова техника) rnЗважаючи на все вищенаведене, автору матеріалу хочеться поставити питання до керівництва Міністерства освіти і науки України, яке вже кілька років розповідає про реформу школи та про європейський шлях розвитку освіти. Яким чином ця державна інновація синхронізуватиметься з рудиментарною, закладеною за табачниківських часів традицією розсипати насіння соняшника, вирощеного на родючому ґрунті «русского мира»? І коли в чиновників МОН уже нарешті дійдуть руки до люстрації старих добровільно-примусових проектів та програм своїх «партнерів»?rnДалі буде.rnГанна Ступакова

Добавить комментарий
  • Пожалуйста, оставляйте комментарии только по теме
Имя:
E-mail
Домашняя страница
Тема:
BBCode:СсылкаEmailЗагрузить изображениеЖирный текстКурсивПодчёркнутый текстКавычкиCodeСписокПункт спискаЗакрыть список
Комментарий:



Код:* Code

 
 
Актуально
ЗДЕСЬ МОЖЕТ БЫТЬ ВАША РЕКЛАМА
 
РЕКЛАМА

© 2006 «Трибуна Народа» При цитировании ссылка на сайт обязательна

Украинский портАл