Трибуна Народа

СВОБОДА СЛОВА ДЛЯ ВСЕХ!

 Ваша реклама на нашем сайте

КОНСТИТУЦИЯ ГАРАНТИРУЕТ, А ТРИБУНА НАРОДА РЕАЛИЗУЕТ ПРАВО НА СВОБОДУ СЛОВА ДЛЯ ВСЕХ, А НЕ ТОЛЬКО ДЛЯ ХОЗЯЕВ СМИ

Навигация
Главная
Новости
Статьи
Народный журналист
Народ о законах
Религия
Без политики

ЗДЕСЬ МОЖЕТ БЫТЬ ВАША РЕКЛАМА

Погода, Новости, загрузка...
 
Главная arrow Статьи arrow Шкільна гра “Геліантус” - гроші чи знання?

Шкільна гра “Геліантус” - гроші чи знання?

15.02.2018

Шкільна гра “Геліантус” - гроші чи знання, фото, трибуна народа,

Освіта в Україні вже давно стала бізнесом.

 

Освіта в Україні вже давно стала бізнесом. На дітях не заробляють тільки ледарі. Звісно, батьки хочуть, щоб їхня дитина росла найрозумнішою і перемагала в різних конкурсах, отримувала численні дипломи та нагороди. До того ж перемога на шкільних олімпіадах чи конкурсах Малої академії наук, міжнародних олімпіадах — це не тільки медалі та повага, це ще шанс для дитини вступити до вишу без іспитів та можливість отримати стипендію, зокрема й Президентську. І хоча в арсеналі Міністерства освіти багато офіційних конкурсів і олімпіад для школярів, крім цього існує ще безліч менш престижних і статусних змагань, що їх проводять усілякі “активісти” від освіти. На відміну від офіційних заходів, організованих за кошти державного бюджету, змагання сумнівного рівня оплачують батьки школярів. А щоб надати конкурсу ваги, іноді йому присвоюють статус міжнародного.

Саме такий Міжнародний природознавчий конкурс-гру “Геліантус” започаткувало ТО “Соняшник” іще 2012 року. Міністерство освіти і науки України з ентузіазмом підтримало цю ініціативу. Але, на превеликий жаль, чиновники МОН, мабуть, жодного разу не придивилися, що це за гра і чого вона навчає українських школярів.

Лист Міністерства освіти України, що супроводжує проведення конкурсів ТО "Сонячник" у 2018 році

 

А якщо придивитися, то з’ясується, що “Геліантус” потрапив в Україну з Росії завдяки колегам екс-міністра освіти Дмитра Табачника 2012 року та міцно закріпився у вітчизняній системі освіти з благословення оновленого МОН. Хоча, з точки зору педагогів та батьків українських школярів, цей конкурс-гра є ідеальним відтворенням “дубового” радянського підходу до навчального шкільного процесу в найкращих його традиціях — стандартність і примітивність.

Cкріншоти з обговорень конкурсів-ігор “Геліантуса” (“Соняшника-Подсолнуха”) в соціальних мережах

Крім того конкурс-гра “Геліантус” супроводжується друкованими матеріалами (брошурками), змістове наповнення яких відображає реалії минулого століття. Тут пропонують оцінити властивості приладів, призначення яких не тільки невідоме дітям — вони взагалі не мають практичного застосування в сучасному світі (сірники, шарманка…).

Організатори “Геліантуса” навіть не стали витрачати зусиль на професійний переклад українською тестових завдань — на кожному кроці друкарські помилки, а часом і взагалі незрозуміло, про що йдеться в завданнях. Цікаво, що означає слово “упакові”? Не уявляю, як дітям вдається зрозуміти поставлені запитання...

При цьому безперечну сучасність “Геліантусу” забезпечує комерційний підхід до проведення конкурсу — необхідність оплати участі для школярів (16—17 грн) та закупівля супровідних матеріалів — тих самих брошурок із грифом МОН. До речі, брошурки складаються з 4 сторінок, надрукованих на “туалетному” папері (ред. брошурки не відповідають гігієнічним вимогам до друкованої продукції для дітей — Державним санітарним нормам і правилам ДСанПіН 5.5.6-138-2007, затвердженим наказом МОЗ України). Придбання брошурок є обов’язковим!

Як розповідають самі вчителі, кошти, централізовано зібрані у школах, надходять методистам районних методичних об’єднань МОН, а методисти відправляють їх поштою на рахунок організаторів (організатор конкурсів-ігор — ТО “Соняшник”). За приблизними розрахунками, чорна каса (ред. — кошти, що не підлягають оподаткуванню) комерційно-навчальних ігор може складати мільйони гривень! Сьогодні в Україні понад 3,5 млн школярів, які навчаються в 1—11 класах, і якщо в цю гру вдасться затягнути лише найбільш поступливих, навіть тоді заповзятливі освітяни зароблять на дітях кілька десятків мільйонів гривень.

До речі, батьки українських школярів розповідають: “Методисти просять збирати більше грошей, ніж коштує брошура, щоб ще вистачило не пересилку. Потім методисти ходять на пошту і відправляють гроші та відомості з відповідями. У тому, що методисти задіяні в корупційній схемі з переправленням готівки, немає сумніву, вони ж отримують свою винагороду за те, що вимагають від шкіл участі в грі”.

Цікаво, як ця зашкарубла конкурсна модель “Геліантус - Сонячник – Подсолнух”  із пелюстками корупції вписується в Нову Українську Школу, про яку нам твердить міністр освіта  Лілія Гриневич? Та врешті, абсолютно не зрозуміло яким чином “комерсантам” з ТО “Соняшник” вдається приховувати свої тіньові доходи від продажу “туалетних” брошурок від всевидючого ока податкової служби України?!! Вважаю що із цим питанням слід розібратися окремо.

Іван Сердюк, журналіст, активіст, голова ГІ "Громадський омбудсмен"

 

 


  Ваш комментарий будет первым
RSS комментарии

Добавить комментарий
  • Пожалуйста, оставляйте комментарии только по теме
Имя:
E-mail
Домашняя страница
Тема:
BBCode:СсылкаEmailЗагрузить изображениеЖирный текстКурсивПодчёркнутый текстКавычкиCodeСписокПункт спискаЗакрыть список
Комментарий:



Код:* Code

 
 
Актуально
Сейчас на сайте:
Гостей - 1
ЗДЕСЬ МОЖЕТ БЫТЬ ВАША РЕКЛАМА
 
РЕКЛАМА

© 2006 «Трибуна Народа» При цитировании ссылка на сайт обязательна

Украинский портАл