Голодомор. Людям потрібна вся правда, а не фільтрована пропаганда!
23.12.2008
Якщо влада не доведе у найближчий час розслідування трагедії Голодомору до кінця (з оголошенням у ЗМІ усіх прізвищ, посад, етнічної належності, ступені участі фігурантів до місцевого рівня включно),можна зробити твердий висновок, для чого ВЛАДА це почала. Який - кожному зрозуміло.
Я Українець. І мені, як кажуть, вже за 50... Життя майже прожите і в цей вік мабуть кожен задає собі і суспільству непрості запитання: Чому, Як, Коли та інше. Іде оцінка, самокопання в собі та пошук Істини... Моє життя пройшло у СРСР, непросто, але якось склалося. Є ностальгія, але розпад Союзу сприйняв спокійно, філософськи – розвалюється тільки те, що має розвалитись. Причини того – окрема тема, наслідки - мало хто сьогодні їх спроможний спрогнозувати.
За своє життя та працю в різних республіках і країнах, ні разу не зустрівся з принизливим ставленням до себе, як до Українця. Зустрічалися проблеми на рівні особистостей та соціальних груп різних «землячеств», кланів, але я завжди міг відстояти свою думку чи ставлення, знаходив підтримку і розуміння серед інших. Зустрічалися і такі, хто цього не міг, а виправдання знаходили у міжнаціональних стосунках, причому українців серед них було найменше.
Десь у 60-70 роках серед молоді намагались домінувати «москвічі» та «ленінградці», позиціонуючи себе як «продвінутих», та таких, що мали більший доступ до «жвачки», «джинсів», «дисків» та інших благ «цивілізації». Але це відбувалося на рівні біологічного суперництва 18-20 річних хлопчаків і середовище кожному з них наділяло своє місце, аж ніяк не відповідно до національності, мови, чи місця народження. Були і жорстокі бійки (за дівчат), після яких суперники залишались друзями на все життя. Більш наполегливими та згуртованими були вихідці з Кавказу та Азії, але вплив таких груп був ефективний тільки у середині такої групи. Тому байки про комплекс меншовартості українців вигадує тільки той, хто його має.
Сьогодні активно обговорюється тема Голодомору в Україні, причому дехто пов’язує цю трагедію з етнічними ознаками. Я не можу, як і переважна більшість людей, бути об’єктивним суддею чи мати якесь право на висловлювання домінуючої думки. Чому?
По перше, я цього не бачив, а чув тільки від покійної вже бабусі, що „було страшне і багато хто з її (моїх) родичів загинув”. Ще читав, чув та бачив завдяки ЗМІ, які за моє життя не один раз змінювали думку на прямо протилежну, в залежності від політичної кон’єктури чи банальних грошей. Тому Істину потрібно шукати самому.
По друге, сприймання тяжкої трагедії мільйонів людей у свідомості індивіда, має досить протирічний характер, який можна визначити медичним терміном – „верхній поріг больової чутливості”. Коли біль його перевищує, вона вже більше не зростає, чи навіть зникає, переводячи людину у шоковий стан. Подібна аналогія існує і у математиці у вигляді логарифмічної шкали. Тому адекватне сприйняття всієї трагедії окремою людиною, на мій погляд об’єктивно неможливе.
Але уявіть собі на мить, що Ваша ДИТИНА чи ОНУКА просто хоче ЇСТИ і дивиться на Вас ясними, невинними ОЧИМА...
А ВИ НІЧОГО не можете зробити. Ні сьогодні, ні завтра, ні через місяць. А дитина вже не просить їсточки, майже не плаче і не кричить, тільки дивиться на ВАС, і їсть сама себе зсередини, від чого пухне. У Вас скляні очі і безвихідь, оціпеніння. Єдине, що ви можете, це ревіти як бик. Наодинці.
І все. Думка і та згасає.
Домінують первинні інстинкти. Зникає оцінка оточуючого. Туман. Рефлекси... Ви вже чули, що крадуть і їдять дітей.
Хтось своїх... І справа вже не в мільйонах таких... І це не горе, це не має назви і визначення у людський свідомості.
А ті хто вижив? Зараз багато говорять про психічні травми і моральне відшкодування від образи словом, та генетичні і соціальні наслідки від цього. Поважні суди і дорогі адвокати міжнародного рівня ведуть справи про образу словом чи навіть поглядом... А які соціальні, психічні і генетичні наслідки у тих хто вижив після Голодомору, у їх нащадків? У Держави в цілому? І у тих, хто сьогодні відновлює минулі емоції?
Я далеко не завжди, але в цьому цілком підтримую президента Ющенка, за те, що він підняв питання Голодомору так широко і рішуче, на весь світ, щоб неможливо було його «зам’яти» чи «заговорити»! Щоб у цьому питанні назавжди визначити і оприлюднити конкретних винуватців і причини. Щоб усі, на кожному щаблі влади назавжди зрозуміли – за злочин кожному прийдеться відповідати.
Навіть, якщо цей злочин не був організований, за нього відповідальна саме влада і це страшний злочин. Інакше для чого влада? ЇЇ що взяли для знищення свого народу? Навіть коли не мільйони і тисячі, а лише одна людина в будь якій країні зазнала подібного, потрібно називати злочинців, жорстоко їх карати, щоб таке не відбувалося ніколи.
Сьогодні досить велика частина суспільства вважає, що таке широке підняття теми Голодомору недоцільне, що є інші першочергові і сучасні завдання перед Україною. Я теж згоден з такою думкою, але лише у тактичному плані. Так, освітлення Голодомору вкотре розділило суспільство, надало додаткової можливості політикам впливати на думку людей, завойовувати симпатії «електорату» (читай - обдурювати). Але у стратегічному плані наполегливість Ющенка досягає основної мети – формування відповідальності влади перед суспільством, незалежно від строку давності. Це впровадження невідворотності покарання за заподіяне зло, формування прецеденту довгострокової Пам’яті Народу. Це „щеплення” владі і суспільству від смертельної хвороби.
Якби за прикладом попередників, Ющенко діяв менш рішуче, чим би все закінчилось? Як завжди нічим. Вкотре зібралися б ті, хто вважає себе націоналістами і патріотами, побилися б з такими самими, тільки з іншою думкою. ЗМІ, залежно від хазяїв, яскраво б відреагували на клятих москалів, комуняк, бандерівців, ОУНівців, тощо. Політики б поверещали один проти одного... А потім усі б пішли гуртом пити хто самогон, а хто Хенесі, очікуючи чергового поводу для показної активності. І так було б довго-довго до радості функціонерів від політики.
Але після такого потужного адміністративного впливу, зворотного шляху вже не існує. Розголос проблеми на міжнародному рівні, замість внутрішніх політичних чвар вимагає детального і документального відтворення страшної трагедії з усіма постраждалими, учасниками і винуватцями не тільки на території колишнього СРСР. Це має бути міжнародний процес, де буде викрита і оприлюднена ВСЯ ПРАВДА. Якщо будуть знайдені і підтверджені ознаки етнічного характеру, то мають бути названі конкретні фамілії та національність тих, хто був при владі, винен, звідки взявся і яку мету переслідував, адже більшість з них була далеко не росіянами (не тільки Сталін та КПРС, а усіх активістів до місцевого рівня. СБУ заявляло, що така інформація присутня).
Їх вже немає на цьому світі, але нащадки злочинців хоча і не понесуть юридичної відповідальності за скоєне не ними, дуже серйозно відчують і зрозуміють, що саме НАРОД є носієм влади. І ЛЮДИ теж зрозуміють, що вони НЕ СТАДО. Зрозуміє це і влада незалежної України, до якої теж за останні 17 років накопичились запитання: щодо скорочення чисельності суспільства темпами, більш ніж у воєнні роки, розвал економіки, правоохоронних структур, фінансової сфери, інші. За це прийдеться відповідати. З фаміліями, конкретно.
Це відкриє ПРАВДУ. Це розірве ланцюг непорозумінь і між суспільствами сусідніх держав.
Потрібна тільки ПРАВДА, причому ВСЯ ПРАВДА, тому я вважаю дії В.Ющенка в цьому напрямку мудрими і далекоглядними. Якщо цю тему «зам’яти», вона ще багатьом поколінням політичних функціонерів буде давати змогу маніпулювати свідомістю людей, розбурхувати міжнаціональну та релігійну ворожнечу, провокувати війни та розбрат серед людей та сусідніх держав. А те, що деякі політики сьогодні намагаються роздмухувати, вже не спрацює.
Навіть у світовому вимірі, тема Голодомору може потягнути величезний ланцюг для вирішення непорозумінь у афро-американського і індіанського населення Америки, інших проблемних територіях сучасного світу.
До речі, мені, Українцю, дуже неподобається намагання декого, представити нас усьому світу як „єтнічний приклад самобутньості” з „писанками”, „колибами” та іншими „племінними ознаками” для „багатого та розумного” закордонного мандрівника. Чи ми не виготовляли ядерну зброю? Чи Глушков, Патон, інші не створили всесвітньо відомих наукових шкіл? Чи в нас вже нема нормальних людей? Чи ми здатні тільки скиглити, плакати, просити, звинувачувати сусіда, складати вірші чи кляузи, пишатися мовою та своїм феодалізмом?
Тема Холокосту – трагічний, але яскравий приклад того, що за волею НАРОДУ, злочинці завжди будуть покарані, а суспільство і влада попереджені.
Але, якщо влада не доведе у найближчий час розслідування трагедії Голодомору до кінця (з оголошенням у ЗМІ усіх прізвищ, посад, етнічної належності, ступені участі фігурантів до місцевого рівня включно), можна зробити твердий висновок, для чого ВЛАДА це почала. Який - кожному зрозуміло.
Комментарии
