Цей аркуш паперу дивом зберігся в моєму сімейному архіві.
Більше 20 років минуло з того часу, коли якась людина з синьо-жовтою стрічкою на рукаві на вулиці вручила мені цей клаптик паперу… Сьогодні я дивлюсь на нього, порівнюю те, що було і те, що стало з моєю Батьківщиною… З часом пожовтів папірець…
Йшов буремний 1991 рік. На вулицях українських міст вирували найрізноманітніші пристрасті. За виключенням компартійної верхівки, яка дісталась щедрого пасовиська чисельних торгівельних баз, нікого не влаштовували порожні полки магазинів, дефіцит усього, що являло хоч якусь цінність. Ще працювали заводи, ще люди сподівались на подолання тимчасових труднощів, але мільйони таких же безкоштовно розповсюджених папірців розпочали свою руйнівну роботу в свідомості пересічних українців…
Настворений грунт невдоволеності насіялись спори заздрості.Вислови «москалі з’їли українське сало», «без москалів Україна буде жити як Франція» - найпопулярніші. Ніхто не хоче слухати про те, що розрив створених на поті і крові наших батьків союзних цілісних промислових комплексів призведе до занепаду відокремлених підприємств. Ніхто не бере до уваги те, що продуктивне сільське господарство і дешеві продукти – аж ніяк несільський дядько з двома кабанчиками та двома бичками, а великотоварне виробництво, яке не потрібно вщент руйнувати. Щене розібрані по цеглині тваринницькі ферми, ще не розкрадена сільгосптехніка, не розпайовані землі…. Але мільйони папірців із закликами «Ні - союзному договору!» продовжують творити свою справу….
Друга половина 1991 року. Вже зрозуміло, що спущений з мовчазної згоди кремлівських можновладців процес саморуйнації великої світової держави СРСР не просто пішов, а покотився з гори, набираючи оберти. Але можновладців це влаштовує! В тиші банківських відділень по заздалегідь складених списках отримують доларові (!) кредити в розмірі від 10 до 50 тисяч доларів перші особи обласного рівня, керівники підприємств… Від 5 до 10 тисяч доларів – керівники районної ланки, рубльові маже безвідсоткові кредити від 50 до 100 тисяч радянських рублів – решта заздалегідь визначеної партноменклатури. (Хто пам’ятає ті часи, пам’ятає і про те, яка спекулятивна ціна була у долара, коли після «павлівської» реформи знецінились рублі). Це вже потім автори пострадянських бестселерів та журналісти почнуть висувати версії про «золото партії», ще до цього часу нам втулюють байки про кримінальний характер первинних капіталів нинішньої олігархії (хоча, певною мірою, і це має місце). Але просто замисліться: чому більшістьсеред нинішньої олігархії складають нащадки КПСС–івських та ВЛКСМ-івських босів і вам стане все зрозуміло…
Пройшло більше 20 років. На тогочасний рівень доходів на душу населення Україна ще не вийшла. Просто подивіться на цифри в цьому папірці і порівняйте з тим, що маєте «на душу населення» - вашу українську душу.
Отриманий мною на вулиціпапірець пожовтів. А може він, як і уся жовта преса, просто набув свого природного кольору?