Син до батька підійшов, глянув в очі пильно, - Скажи, тату, добре це, коли все стабільно? - Де ти слово це почув? – здивувався тато, - Он, по «тєлєку» казав дядечко пихатий. - Дядя цей – наш президент, він – проблема наша, Бо у нього в голові не мізки, а каша. Йому тексти часто пишуть відверто дебільно, Тому з нього всі сміються навкруги стабільно. А твоє питання, сину, непросте, цікаве, Почекай одну хвилинку, бо холоне кава. Батько каву допивав, час швиденько плинув, Як найкраще пояснити про стабільність сину? - Якщо з школи ти приносиш оцінки відмінні, Та в собі не залишаєш приводу для ліні, То твоя посильна праця, хлопче мій, не марна, Це і є вона - стабільність, і до того ж гарна. А в дорослому житті є стабільність чорна, Труть стабільно Україну величезні жорна. Мелють жорни-ненажери пам’ять і культуру, А натомість насаджають бандодиктатуру. В Україні вже не так дихається вільно, Конституцію ґвалтує наш гарант стабільно, Про репресії, «незгодних» знову ми почули, Мабуть, мстить він Україні за своє минуле. - Тату, хочу запитати, звідки цей опецько? - Вийшов він у президенти з славного Донецька. Край донецький промисловий, завжди був вугільний, А тепер у шахтарів смертність над стабільна. Вчителям твоїм нелегко, також медицині, Ти поглянь, останнім часом скочили як ціни! Та верстати все друкують гривню божевільно, А зарплата в твого татка все така ж – стабільна. З тих грошей, що заробляє на заводі татко, На «опецька» й «кровосисів» платяться податки, Щоб вони могли стабільно людям всім брехати, В Кончі-Заспі, Межигір’ї «хатки» будувати. Унітази в тих «хатинках» треба золотити, Це в той час, коли без ліків помирають діти. - Про стабільність зрозумів я, але слухай татку, А хто ж буде виправляти ганебні порядки? - Це питання головне на сьогодні, сину, Хто, якщо не я, не ти, захистить країну? Проти рабства хто піде, жити хоче вільно, Жити чесно і в достатку, з миром і стабільно. Григорій Бедлецький для ТРИБУНИ НАРОДУ.
Ваш комментарий будет первым | | |