|
 Духовность Украины не иссякнет, пока в ней живут и проповедуют такие люди!
Біографічна довідка: Народився 26 серпня 1946 р. в м. Ечміадзін, що в 30 км на захід від столиці Вірменії м. Єревана. Освіта: Ечміадзінська духовна академія (1966). Після закінчення духовної академії навчався в Католицькому богословському Інституті в Парижі, а також Духовній академії Руської православної церкви Троїце-Сергієвої лаври (м. Сергієв Посад Московської області). Володіє декількома іноземними мовами. Ділові та особисті якості: Активність та наполегливість в досягненні поставленої мети. Толерантність. Щире прагнення до налагодження дружніх взаємостосунків з іншими церквами, конфесіями та релігіями, присутніми в Україні. Принципи: В українському православ’ї «єдність, мир, спокій безумовно повинні бути досягнуті». «…відмінності, особливості одних не повинні викликати негативної реакції в інших. І попри всі відмінності в культурі, обряді, мові можливим і бажаним є дух єдності». «Церква допомагає вірникам бути сумлінними та відповідальними громадянами країни». «Для Вірменської Апостольської Церкви дуже бажано, що б вони (прим.: новоприбулі вірмени) були зразковими та відповідальними громадянами, справжніми патріотами України, повністю інтегрувались в українське суспільство. Але в той же час, щоб вони зберегли свої традиції, культуру настільки, наскільки це можливо у новому середовищі». Трудова (церковна) діяльність: До віри прийшов у дитячому віці. З восьми років, незважаючи на усі заборони та перепони, ходив до церкви, приймав участь в богослужіннях. У 1969 р. був рукопокладений в сан священика (ієромонаха), працював парохом (парафіяльним священиком) вірменської общини у м. Ростові (Росія). В період з 1971 р. по 1973 р., та з 1975 р. по 1979 р. був парохом для вірмен в м.м. Ліоні та Парижі (Франція), одночасно продовжуючи освіту в Католицькому богословському Інституті (Париж). У 1975 р. отримав сан архімандрита. У 1979-1980 рр. був ректором Духовної семінарії у м. Ечміадзіні (Вірменія), заснованої у 1874 р.. Слід зазначити, що це місто є одним із найбільш значних культурних та релігійних центрів країни. У ньому знаходиться побудований у 303 р. Ечміадзінський монастир – резиденція католікоса усіх вірменів, центр Вірменської Апостольської Церкви. З 1981 р. по 1990 р. Григорис (Буніатян) очолював вірменську єпархію в Аргентині. 26 жовтня 1983 р. він був рукопокладений у єпископа. З 1990 р. по 1997 р. керував вірменською церковною общиною у м. Ширак (Вірменія). У 2000 р. відповідав за єпархію в м. Армавірі (Росія). У 2001 р. Католікосом Гарегином ІІ Григорис (Буніатян) призначений главою Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви. Центром єпархії є кафедральний собор у м. Львові – церква Успіння Пресвятої Богородиці, збудована у 1363 р. В Україні громади зазначеної церкви зараз діють у м.м. Львові, Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, а також у деяких містах АР Крим. У складі єпархії – більш ніж 30 вірменських храмів, часовен, молитвених домів, які знаходяться майже в усіх великих містах України та АР Крим. В теперішній час одним з пріоритетних напрямків діяльності Григориса (Буніатяна) в Україні є повернення в лоно Вірменської Апостольської Церкви, а також відновлення, реконструкція та ремонт колишніх вірменських храмів та інших культових споруд, будівництво нових там, де їх не було раніше, відродження вірменської культурної спадщини. Слід зазначити, що діяльність Григориса (Буніатяна) високо відзначена в Україні. Указом президента України від 23 липня 2008 р. він нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V степеню «за вагомий особистий внесок в розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі». Бізнес: За офіційними даними, Григорис (Буніатян) офіційно не займався і не займається в Україні підприємницькою діяльністю, не виступає засновником, акціонером чи керівником будь-яких суб’єктів господарювання України. Політична діяльність: На даний час активною політичною діяльністю не займається. Разом з цим, слід зазначити, що офіційна аполітичність церкви та її керівництва не відкидає їх реагування, у притаманних їм формах, на розвиток політичних процесів в державі з метою досягнення суспільного миру і спокою, до чого закликають на сьогодні усі церкви та конфесії в Україні. Як приклад, у лютому 2010 р. Григорис (Буніатян) поставив свій підпис під зверненням Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій до українського народу з нагоди другого туру виборів президента України. В даному документі наголошувалось на неприпустимості неучасті у виборах або голосування проти всіх. Засоби масової інформації та журналісти закликалися до подачі правдивої інформації про кандидатів та хід виборчого процесу. Слід зазначити, що Українська єпархія Вірменської Апостольської Церкви, як і деякі інші церкви України, намагається відмежуватися від політичного забарвлення подій загальносуспільного значення, що відзначаються в державі. Так, 22 червня 2011 р. на Михайлівській площі в м. Києві Григорис (Буніатян) приймав безпосередню участь у Всеукраїнській молитві пам’яті по загиблим у Другій світовій війні, при цьому акція проводилась під гаслом «без партійних прапорів та політичних закликів». Інформація для публікації представлена Агенцією економічного лобіювання «Дроно» в рамках інформаційно-аналітичного проекту «Львівщина. Еліти 2011». Керівник проекту: В’ячеслав Єнбаєв. |
