«Трипільці теж нашою мовою розмовляли, аІван Грозний - аж дважди українець...
Ви знаєте, що Ломоносов українець?...
Творили цивілізацію, творили науки. Так ми доходимо і до совітських часів і говоримо: ну куди ж ти його дінеш? Чи Хрущова, чи Брежнєва, чи Черненка, чи Горбача, іменуємого Горбачовим? У нього мати Марія Гопкало із Чернігівщини, а батько Горбач...
Коли війна почалася, хто був наркомом? Тимошенко. А хто був міністром оборони пізніше? Маліновський, Гречко, Соколов. Ми набираємо сім міністрів оборони і всього 27 маршалів, в т.ч. Леонід Ілліч Брежнєв...».
После окончания интервью, которое затянулось на 2,5 часа, Пётр Андреевич отдельно показывал ещё некоторые картины. Одна из них называлась: «Іван Сірко разом з д'Артаньяном ведуть облогу Ля-Рошелі».
- Розкажіть, що це в вас за діаграма?
- Заговоримо за неї трохи пізніше. Це такий прийом, який ми по-піонерськи використовуєм... його треба не коментувать, його треба показать, як буде готове. А сама ідея стосується національної галереї, яка має назву «Українці в світі». Це для багатьох держав давно являється атрибутикою: перша була Англія, яка організувала це 150 років назад. Томасом Карляйлєм була організована галерея, в якій були зібрані всі видатні британці, які зробили видатний вклад у розвиток як британської цивілізації, так і світу. Прикладу послідували ряд європейських держав, Сполучених Штатів. Зараз над цим активно працює Москва. Не знаю, яку назву там має галерея, але їй відвели достойне місце: музей Леніна, що виходить на Красну Площу.
Концепція для кожної країни єдина: вихідці з цієї чи другої землі. Державні діячі, духовенство, поети, письменники, актори, військові, спортсмени, святі. Як правило, там не шукають героїв, вони можуть бути і злодіями - но злодіями великими.
Це атрибутика державності. Коли ми читаємо історію - друковане слово легко бреше, а коли ми бачимо достойний портрет - то він відображує сутність душі його і його становлення як героя, як постаті. Як правило, це постаті давніх і минулих днів: ми в свою галерею здравствующих не беремо.
От приїжджаємо в Київ, не знаємо України і питаємо: а з яких часів у вас присутній літопис? чи друковане слово? або назвіть своїх національних героїв? і з кого ви починаєте лік цих героїв? Скільки буде опрошених , стільки буде відповідей. Стоїть Богдан Хмельницький. Стоїть Ольга свята рівноапостольна, стоїть Кирило і Мефодій і Андрій Первозваний. На Аскольдовій могилі стоїть знов пам'ятник Андрію Первозваному, причом ні той, ні другий не відповідають портретній традиції цього першого апостола. Він був зовсім другий - він не був, він є, він вічний - чубатий такий. А там повинен стояти Аскольд. Аскольд - це третє хрещення нашої землі, 862 рік. Відмічать будем, дасть Бог, у наступному році 1350 років Аскольдового хрещення. Це святитель України! Але величну роль Аскольда в нашій історії ви не знайдете в підручниках з історії ні за середню школу, ні за вищу школу. Слава Богу, стоїть пам'ятник Володимиру, але це вже п'яте хрещення: адміністративна, релігійна, військова, фінансова реформа. Це великий реформатор, який першим заклав у нас школу для дітей знатних мужів. Ми маємо скульптури Ярослава Мудрого, але в нього було 14 братів: скажем, Ізяслав. А це початок цивілізації білоруської.
(Пётр Андреевич подробно объясняет, как этот же князь породил грузинскую, литовскую, новгородскую и московскую цивилизации, и каким образом Иван Грозный - аж дважды украинец. - Авт.)
А ці ж князі йшли не одні, там була вся поліфонія адміністраторів, духовенства, державотворців, військових, які йшли із Києва й несли з собою це все в оті удільні князівства і творили світську і християнську цивілізацію. Це, я вам скажу, по нашій історії новий підхід, коли ми йдемо через персону і говорим, що в офіційній історії багато деформацій. Багато чого в цьому світі було зовсім по-другому. В 1030-х роках Ярослав пише книгу «Розповсюдження християнства на Русі», де описує, як українці хрестили в'ятичів, новгородців та інші землі. А з другого боку, виходе його донька Ганна за Генріха І Французького - за неграмотного! Тут у мене недавно була аташе французького посольства - пані Ганна також - ну я їй не сказав, що Генріх був неграмотний, але сказав, що на той час у Парижі було три тисячі душ, а у нас сто тисяч. Ну, вона спокійно це сприйняла. Але їде Ганна зі своїм духовником Прокопієм і привезла з собою євангеліє, написане на двух наших мовах: рання кирилиця і глаголиця. Це було в 1048 році. І десь у той же час євангеліє замовили з Києва в Новгород. Вона привезла оце Реймське євангеліє в Париж, і до 1793 року на ньому приймали присягу королі французькі - пока існувала монархія у Франції.
До речі, про мови: в житії великого українця, святого Климента сказано, як він «знайшов Псалтир і Євангелію, руськими письменами писану». Треба нагадати, що в IV столітті на наших землях був Іоанн Златоуст, і він написав, що «і скіфи-савромати переклали Святе Письмо і Псалтир на свою мову і філософствують своїми словами». А це ж IV століття! І це та сама мова, яку назвали руською чотири століття потому. Скіфи-савромати це хто? Наші пращури! Якщо глибше брати, то яку мову знав Андрій Первозваний святий? Зображення якого ми зустрічаємо на наві Андріївського собору, де він спілкується з людом київським: стоїть україночка в плахті, дитя тримає за ручку, якісь питання задає - іде діалог такий. Якщо через 320 років на цій мові буде Псалтир написаний? А на якій мові писав Анахарсіс свої сентенції за 600 років до Різдва? А це був скіф, якого Геродот відносив до семи мудреців світу.
Кирило і Мефодій не дали нам мову. Мову вони зустріли, а дали нам шрифт. Ми маємо 2700 років історії присутності в світі нашої мови.
- А до цього? Я бачу, у вас на столі трипільські глечики стоять. Трипільці теж нашою мовою розмовляли?
- Аякже! Для того, щоб на ту мову перейти, далеко не треба ходить. В Мелітополь, на Кам'яну Могилу, там протошумерська мова. Їй 12,5 тисяч років. А шумерам у Вавилоні й Ассирії, тим загальновизнаним у світі - їм 7,5 тисяч! Тільки після руйнації Іраку, коли розтягли всі свідчення, уже важко буде відповісти на те питання, на яке ніхто офіційно не відповів: а звідки ж шумери взялися? Так якщо ми маємо майже ту ж саму мову на Кам'яній Могилі, з неї видно коріння шумерського клинопису, це материнська мова, це всіма визнано вже!
Археологи кажуть: є цивілізація - покажи черепок. Так ось він, черепок! Бачте, тут явь, навь, а це небеса, а там взагалі той світ, про який невідомо, що там. Це ж все інформація, її нам передавали, тільки в нас немає клепки прочитать, а там вони закладали велику тайну всього буття.
- А чули ви таку версію, що шумерські правителі лугалі називались так по імені річки Лугань? На якій Луганськ стоїть.
- Ну да! От візьміть санскрит - там одна третина слів українські. Чому? Тому що вони вийшли з цих земель, тільки південніше, там до Кубані. За декілька тисяч років до Різдва вийшли через Гіндукуш. І я пам'ятаю, тут був посол, я йому кажу: вітаємо вас на прабатьківщині - він дуже свідомо відгукувався. Так воно й тут.
Або візьміть четверту книгу Геродота, «Мельпомена». Він тут був і описує, що задовго до цього приходили із Невріди, що над Бористеном (а Невріда це Київщина), Гіпероха і Ляодика і приносили на острів Делос дари, загорнуті в пшеничне колосся, в дар богині Артемиді. І вони їх звали амазонками. Це були такі зв'язки.
Він, будучи тут, описує походження скіфів. Хтось скаже: та це міфи. Але міфи не писалися десь там у печері чи хтось на гору виліз і щось там придумував ні з чого. Вони мають сутність, зв'язки і коріння. Так він описує дві версії походження скіфів. Одна з них - що ми діти Геракла. Як він переганяв коней звідси десь за Піренеї, вернувся і тут відпочив, і в нього коні пропали. Він проснувся, кинувся їх шукати і зустрів напівжінку-напівзмію. Каже їй: коней моїх не бачила? - Бачила, вони в мене. - Так віддай. - Не віддам. Поживи зі мною, тоді віддам. Він з нею пожив, вона каже: я завагітніла, в мене буде три сина. Підкажи мені як батько, як з ними розібратися? Він каже: хто оцей лук натягне, того й залиш. Хлопчики підросли, і натянув самий молодший, і то був скіф.
Друга версія: була сім'я велика, і також три сини, і з неба впали золотий плуг, чаша, сокира, ярмо - все те, що приручило тут вола, коня. А там, де вони були приручені, там уже виникла цивілізація. Там, де коней не було - в Латинській Америці, в Австралії, Океанії - то там і землі були прекрасними, але не було коней, і люди постійно щось збирали круглий рік. Сьогодні зібрали - сьогодні поїли. А тут же ж борозна! Уже можна працювать на запас, на комору. А тоді можна вже думати про становлення своє, про родину, і так пішов прогрес. І от у нас був приручений кінь, це ж не моя думка, а Геродота. Так от, коли підходили ці сини, то всі ці золоті вироби горіли, їх охвачувало полум'я. А менший підійшов - все нормально. От з таких вселенських авторитетів ми маємо інформацію, тільки не вивчаємо. Тому що не любимо!
- Про пшеницю - є ще версія, що трипільці полюбляли споживати коноплі. Пекли з них хліби, потім ходили веселі.
- Коли зайти в Афінах в краєзнавчий музей - там такі ж горшки стоять. Ті для вина, ті для сипучих, ті вже для борошна. Так у тих, де зерно - тисяч по сім років цим горшкам - а там сім сортів пшениці. Сім сортів пшениці! Так якщо пшениці було сім сортів, де ж конопля ділася? Безумовно, вони її використовували.
А звідки взялися метри чорнозему, самого плодючого? Це ж не з неба впало. Це співдіяльність Бога з людиною. Це молитва, це піт, це труд страшенний важкий. І якщо була співдіяльність, і Господь бачив зі свого промислу майбутнє для цієї землі, туди і плуг падав. А не на Схід там десь. Плуг не впаде десь на Скандинавії у фьйорди. Він упав там, де треба було йому впасти.
- Ви пишаєтесь великими українцями і в недавній історії, знаходите їх серед царських генералів, радянських начальників. Так що, не було ніякого імперського гноблення, виходить? Навпаки, це Україна всіх пригноблювала?
- Ми принесли світську і християнську цивілізацію всім удільним князівствам. Я вам описав, як це було в Московському князівстві. Потім уже татарська експансія домішала свої слова. «Амбар» - це ж татарське слово. «Армяк», «башлик». Всі Бахметьєви, всі Юсупови, Годунови - це ж татари. І на цій експансії вже будувалася Москва. Нормально, кожному своє. Але ті культури не давали цивілізації. А раніше з Києва йшла туди європейськість. І от в XV столітті знов почали туди запрошувати всіх.
Беремо Олександра Безбородька, при Катерині. Це геній! Або Сперанський - составітєль свода законов, реформи конституційної. Яку потім почав впроваджувати Олександр ІІ, за що його і вбили.
- Так убили теж українці.
- Так, дійсно! Творили цивілізацію, творили науки. Так ми доходимо і до совітських часів і говоримо: ну куди ж ти його дінеш? Чи Хрущова, чи Брежнєва, чи Черненка, чи Горбача, іменуємого Горбачовим? У нього мати Марія Гопкало із Чернігівщини, а батько Горбач. Ну, Михайло Сергійович говорить: та в мене мати українка. А батько хто? Коли з 1883 до 1914 року на Кубань, на Краснодар переселилося 2 мільйона українців. Це «малиновий клин», ви там почуєте нашу мову, пісні наші.
Коли війна почалася, хто був наркомом? Тимошенко. А хто був міністром оборони пізніше? Маліновський, Гречко, Соколов. Ми набираємо сім міністрів оборони і всього 27 маршалів, в т.ч. Леонід Ілліч Брежнєв.
- Так Україна має покаятися за злочини радянського режиму!
- Це вже треба не персону критикувать, а проблєму. Комунізм не принесли українці. Це зло, яке прийшло до нас іззовні.
Я сам себе питаю: чому ми такі жертви принесли у Голодомор, у війну, коли загинув кожен п'ятий українець? А тому що такий благовірний, такий європейський народ підігнувся під те зло, яке іменується комунізм. А це богоборство! Чим воно небезпечне і трагічне для нас? Тому що це єдина ідеологія світу, яка несе в собі ідею неприсутності Бога, творця всього сущого. Не Бог, а випадок, тоді ми всі продукти хаосу, може бути все, що завгодно. Звідки воно вийшло?
- З Європи.
- Воно піднялося з самих недр пекла. Це бісовська теорія. І якщо цей народ, який 2 тисячі років розносив християнську цивілізацію від Карпат до Аляски, прийняв це - то він і поплатився за це.
- Правда, що ви готуєте законопроекти про те, щоб зробити низку релігійних свят державними вихідними?
- Чому вихідними? І не закони, а постанови. Для напівграмотної людини це звучить ексцентрично. (Пётр Андреевич снова ударяется в длинный экскурс о том, как Ярослав женился на Ингигерде, а в результате украинцы дали миру французского короля Филиппа, орден тамплиеров, первого грамотного короля Норвегии, а также по одной королеве Англии и Шотландии - Авт.) То що, історія знає подібне генетичне древо? Та це ж я розповів за головне тільки. А від Ярослава ж пішов і Новгород... Як можна нехтувать таким зв'язком капілярним? І як можна не поважати? Я ж уже бачу, що ви хочете мене упіймать на якійсь провокації.
Ви знаєте, що Ломоносов українець? Він син Кирила Розумовського і Ломоносихи. У нас були Кривоноси, Перебийноси, Ломоноси. І от там в Помор'ї жили ці Ломоноси. Єлизавета послала Кирила, а йому 18 років, уже закінчив два університети. Ломоносиха не устояла перед Кирилом. Ви візьміть портрети, порівняйте Розумовського і Ломоноса, це дві каплі води.
Мелетій Смотрицький сказав: даже не віра робить поляка поляком, литвина литвином і українця українцем. А походження і кров! А ви мені тут - закон не такий Петро написав, бачте, як же так? А від того все воно йде!
Якщо ми згадуємо когось за 50 років, якогось недоучка комуністичного; і імена їх на вулицях наших, і той Ірод стоїть на Бессарабці безграмотний, Малий Антихрист - так там нормально. А коли тисячолітню історію давнього таїнства, яке дало такий вибух інтєлєкту - скільки там святих у тому роду? Батько святий, син святий, дружина свята - Ірина, Анна Новгородська. Онучка Едігна, дочка Ганни - свята. Чотири королеви європейських. Но не той ювілей! Чим же він не такий? Що ж тоді святкувать?
- Хрест Івана Мазепи носите, яким вас брат нагородив?
- Та я не люблю носить...
- Ви ж ще й ветеран праці. Яка нагорода для вас більш почесна?
Ветерана праці я получив в 1989 році, коли в мене було 25 років трудового стажу. Я працював тоді на централізовану економіку. Я з задоволенням вспоминаю ці роки - не тому, що там була якась гармонія чи красота, а уже таких не буде років. Кому на їхнє життя шо попадається, це не наша компетенція, це вже щось божественне. Але для мене ця історія тріумфу нашої нації безкінечна. До речі, ми ж не підходимо з етнічної точки зору: у нас тут євреї, татари, вірмени, серби, греки. Тим самим ми творимо поліфонічний портрет нації.
Орден, безумовно, я вдячний, що він допустив таку вольность, нагородив брата орденом. Але я його однодумець. І він розуміє важливість цього.
- Ви так трепетно ставитесь до релігії, не хочете ввести Закон Божий в школах, як при царі? В Росії вже вводять...
- Це інерція наша атеїстична допускає питання - треба чи не треба. Це істина. І діти, якщо вони програмно від цього відлучені, перебувають за межами цієї істини. От існує Біблія: як відомо, цьому труду до Різдва Христова було 1200 років, коли Моїсей під диктовку Бога записав Пятікніжиє. І де узнати цю істину, якщо дитина разом зі священиком, на якому є благодать священства, не відкриє цю книгу? І якщо він буде читать це, то в нього і математика піде по-другому. Бо він зрозуміє з перших уроків, що прийшов у це життя невипадково.
- Американські християни взагалі вимагають відмінити викладання еволюції в школах...
- Тому що це куца, тупикова теорія, дійсно. Виноград, який Господь сотворив, такий і був. Він не був кислий, не був дикий. Не ми його зробили виноградом. Так, як і смоква, і пшениця. Господь створив її найбільш ефективною.
Недавно дивлюся по «Діскавері»: британський професор показує, як мавпа стала на дві лапи. Вона ходила на чотирьох, а потім стала ходити в воді, і довелося їй піднятися на дві ноги, щоб не захлинутися. І з того пішла людина. Оце ми, називається, дожили до епохи духовності ХХІ століття: з Британії така не те що єресь, а... Сказано чітко: створив Бог по образу і подобію душу. Якщо дитина думає, що вона створена по образу і подобію, в неї зовсім друга поведінка. А ця еволюція - це ж нонсенс повний!
- Як же ви, такий християнин, легалізували саєнтологію?
- Шо? «Се..» - не пойму?
- Саєнтологія. Тоталітарна секта, заборонена майже в усіх країнах світу.
- Я легалізував секту? Коли? Знаєте, я на сектантство не звертаю уваги. Господь сказав так: хай буде все єдино. Вірмени мають свій шлях. Нормально бачать істину і католики-латиняни, і ортодокси-православні. Коли в XVI ст. Мартін Лютер зробив ревізію, то він спас і Германію, це вождь людства. Але коли вже в наш час з'явилось стільки інтерпретаторів, возносили себе, створювали секти в ХІХ і ХХ ст. - оце вже не від Бога. Це вже провокації лукавого.
- Як вам при новій владі живеться?
- Та всяка влада від Бога. Коли бачиш причинно-наслідковий зв'язок, воно легше переноситься. В любому випадку, люба влада для когось якийсь іспит. Така воля Божа.
- Син ваш Ярослав на Харківщині знову займається бізнесом?
- Та він і тут, і на Харківщині. Від владних речей, видно, заморився. Прекрасний досвід, безумовно, получив. А зараз формування свідомості на своїх хлібах у такому, риночному...
- В парламент наступний збираєтесь? У складі якої політичної сили?
- Це питання дискусійне. «Наша Україна» - єдина партія, яка створювалась на демократичних засадах. Я її беру з 17 липня 2001 року, коли у нас на Говерлі був проголошений рух, який у 2002 році вийшов переможцем на парламентських виборах. А потім четвертий, п'ятий роки ці всі, Майдан, ця еманація духу українського... То це не група, це не секта, вона не має прямої фінансової підтримки. Ніяких дерибанів не було за всю десятилітню нашу історію, ми в цьому прозорі. Але були й відповідні трудності: люди є люди. Тому вона і зараз має нестабільне становище з визначенням своїх шляхів, тактики, стратегії. Але процес іде зараз. Можна задавати питання, звичайно, на деякі й відповіді не знайдеш. Форму участі ми ще поки не вирішили. До того ж, ще не визначена законодавча частина.
Після п'яти років звершень, коли наша партія і її лідер дали народу волю. Дали свободу мислення, дії, слова. Прийняли портфель - за межею бідності проживало 43%. А здали портфель при 12%. А зараз уже, здається, за 20% знову. Провели двоє парламентських виборів і не вийшли переможцями, а чому? Тому що не застосували адмінресурс, а віддали на волю народу. Ми демократи. І ці доблесті колись дадуть плоди.
- Але нинішня влада майже в усьому повторює все, про що ви говорите. Діє НЕК по моралі, незважаючи ні на що. «Регіонал» Колесніченко заявляє, що права людини треба обмежувати, а натомість вводити православні закони. З Росією ледь не війна у нас. Ви це схвалюєте?
- Що саме?
- Правоконсервативну і націоналістичну політику нинішньої влади.
- Націоналістичну? В чому це заключається?
- В економічному протистоянні з Росією.
- При такій позиції ціновій у любого уряду і любого президента другої мови не може бути. Із тієї халепи треба виходить, так же, як виходить прийдеться із Севастополя. А як нафта підскоче? Тоді й газ підскоче до 600. А як можна працювати на 600, коли 400 доларів для хіміків, для металургів - всьо. Це не націоналістичність, це економічна доцільність. Ми виходимо із коротких штанів. У всьому світі не може бути ніяких емоційних симпатій, антипатій - треба думати за свою державу. Росія думає за свою державу, успішно - тому що ми неуспішні. Так давайте будемо успішними!
Якщо ми маємо Крим, Севастополь - до 20 тис. гектарів. Нам ніхто нічого за цю землю ні разу не заплатив. А чому Південна Корея получає мільйони? А Філіппіни? А за Окінаву?
Далі подумаємо: Крим. Так краще мабуть замість тих кораблів, які воду мутять і тільки на парад раз на рік у липні виходять - уявіть собі оту Балаклаву і отой Севастополь з його бухтами, це ж унікальні курортні місця! Які там можуть бути готелі, яхт-клуби! Це ж увесь світ привозив би таку валюту! А яке дно там! А воно недосліджене. Є ще така версія, що там Атлантида! А далі Грузія - там золоте руно. Так що тут речі самоочевидні.
- Щодо «еманації українського духу» - хтось сказав, що Віктор Ющенко створив український народ. Ви згодні?
- Це якась знову провокація, тому що ми з вами щойно говорили про трипільців, і очевидно, що тоді вже український народ був. Греки кажуть: ми самі древні, у нас є драхма. А ми вважаємо, що ми якісь зальотні. Так із цієї землі всюди йшли під час Великого переселення народів. Звідси і в Грецію йшли. І в Італію - тільки з півдня, з Кубані. Оцей золотий плуг, оце рало, та чаша - з цього казана розплескувалася цивілізація.
І коли зараз говорять про те, що їдуть в Європу заробляти гроші українці - це біда, але це не тільки біда. Їдуть не з однієї України, їдуть з усіх країн колишнього СРСР.
А за те, що Віктор Ющенко створив український народ - він призвав до гідності і єдності. Він говорить про ті доблесті, які я згадав. В історії протягом трьох тисячоліть, і не тільки трьох тисячоліть. Чому в школах цього не викладають? Ми європейська нація, яка створила Європу.
По слухам, Пётр Ющенко имеет немалое влияние на младшего брата: тот прислушивался к нему, в том числе, . и во время своего президентства. Именно ему в значительной степени мы обязаны трыпиллям, глечиками, «протошумерами» и прочими забавными проявлениями постколониальных национальных комплексов в масштабе всей страны. Как и брат, Пётр Андреевич при необходимости умеет мастерски прикидываться «божою людиною», с которой мал спрос: во время скандала с «Петрогазом», например, он наивно переспрашивал журналистов, «кто такой Фирташ?». При этом, без сомнения, он действительно вполне искренне исповедует экстравагантные, на взгляд обычных людей, убеждения - так что тяжело бывает отличить благородное безумие от военной хитрости.
Язык Петра Андреевича мы постарались оставить максимально приближенным к оригиналу: колоритный суржик (и интонации, которых не передать) напоминают о Лесе Подервьянском, а связность речи и синтаксис - о лучших образчиках творчества Бориса Гребенщикова.
Комната, в которой проходило интервью, была тесно заставлена и завешана разнообразными произведениями искусства в стиле кич, а посреди этого великолепия сидел хозяин помещения, пристально рассматривавший бумажный холст, разграфленный наподобие средневековой астрономической карты. Молодой помощник, показывая на разные фрагменты карты, называл имена персонажей древнерусских летописей и средневековых европейских политических деятелей.
PS. После окончания интервью, которое затянулось на 2,5 часа, Пётр Андреевич отдельно показывал ещё некоторые картины. Одна из них называлась: «Іван Сірко разом з д'Артаньяном ведуть облогу Ля-Рошелі».
Комментарии
