|
...на горизонті вимальовуються широкі нари в Лук’янівському СІЗО для нього та його багаточисельних «сотоваріщей».
Колись Київ славився Магдебурзьким правом і самоврядуванням. Київська самоврядна громада була прикладом для всієї України і слугувала своєрідним орієнтиром щодо розвитку самоврядування як такого. Та ось до влади в Україні прийшла Партія регіонів, яка, прикриваючись незрозумілими суспільству мотивами, і право Магдебурзьке відібрала в Києва, і самоврядування знищила. Киян позбавили можливості як обирати (мера столиці), так і обиратись (до районних рад), оскільки для Партії регіонів самоврядування – це загроза її існуванню і занадто великі повноваження громад. За принципом Партії регіонів громада – ніщо. Вона не має права висловлювати свою думку і мати своїх представників у владі. А керувати містом повинен ставленик і приходько, що повністю виконує забаганки тиранічної влади Януковича. Таким приходьком із темним кегебістським минулим (за шість років з нікого в підполковники) став Олександр Попов, який вирішив, що має право розпоряджатись містом, його землею і бюджетом.
Олександр Попов очолює КМДА з листопада 2010 року, коли з подачі Віктора Януковича «космічний» мер Черновецький безслідно зник із власного кабінету й до сьогодні тільки його «факсімілє», що прикрашає документи, видані чиновниками Київської мерії, нагадує про його існування й взагалі існування Мера в 4-мільйонному мегаполісі, столиці європейської держави - Києві. При цьому дії чар космічного факсиміле закінчуються 3 червня 2012 року й настає час «Ч» – юридично та законодавчо обґрунтований час виборів Мера столиці України.
Але Попов та Партія Регіонів з виборами не квапляться. Згідно із заявою Попова, озвученою під час відкриття Музею історії Києва 27 травня, політичні питання, тобто питання виборів Мера Києва, для нього не є пріоритетними: «Період моєї діяльності головою КМДА – це період поза політикою. Я, практично, цим не займаюсь, у мене на це немає часу. Для того, щоб ввести стільки об’єктів у експлуатацію до 1530-річчя Києва, я маю працювати цілодобово. Коли будуть оголошені вибори, можливо, в мене з’являться політологи, та й я буду готовий підтримати дискусію на цю тему». Традиційно, згадана позиція абсолютно суперечить його ж заяві, зробленій 15 травня в ексклюзивному інтерв’ю для газети «Дзеркало тижня» про те, що вибори мера мають відбутись не пізніше липня 2012 року.
Законодавство нашої країни зобов’язує Верховну Раду України призначити дату виборів не пізніше 60-ти днів з дня закінчення каденції діючого Мера. Але для ПР закони існують тільки для їх адаптації під свої власні потреби.
По-перше, куратори парламентської кампанії ПР побоюються проведення виборів мера влітку 2012 року - до парламентських виборів, оскільки штучна перемога кандидата Попова - «господарника» над кандидатом Кличком – «спортсменом-чемпіоном» надасть можливість опозиції звинуватити регіоналів у фальсифікації та викличе погіршення й без того нестабільного їхнього іміджу в суспільстві. Крім того, регіонали не виключають і чесної перемоги Віталія Кличка, очевидну перевагу якого вони практично прогнозували, зруйнувавши Андріївський узвіз, а це вже означатиме повну втрату контролю над стратегічним об’єктом - Києвом.
На щастя для суспільства, план політтехнологів щодо вдосконалення передвиборчого портрету Попова, під створення якого ПР наполегливо збирає бюджет, енергійно обкрадаючи київських підприємців, розвалився вщент після скандальної руйнації історичної цінності Києва. Тож, враховуючи небезпеку існуючого становища, ПР знервовано плете нові позазаконні схеми, намагаючись у будь-який спосіб відтягнути дату виборів хоча б до 2013 року.
Паралельно з цим, перестраховуючись та нехтуючи черговою брехливою заявою Попова про його відсторонення від політики, регіональні комашки активно обробляють успішно апробований його попередником електорат – київських пенсіонерів. Енергійні комашки обдзвонюють соціально незахищених та знедолених киян, агітуючи їх підтримати «попівський» референдум та обіцяючи вдосталь нагодувати за вкрадений у них же кошт.
На референдум команда Попова планує винести три питання:
- надання матеріальної допомоги київським пенсіонерам;
- незабудова схилів Дніпра;
- реалізація Генерального плану розвитку Києва.
Будь-якому тямущому громадянину зрозуміло, що референдум благополуччя пенсіонерам не забезпечить, міський бюджет на вирішення повного спектру соціальних питань не розрахований; збереження схилів Дніпра дорівнює знищенню побудованого Януковичем трьохповерхового об’єкту невідомого призначення; Генеральний план розвитку Києва - взагалі банальна профанація.
Регіонали щиро сподіваються на ухвалення проекту Генерального плану розвитку столиці на референдумі, який стане головною «фішкою» у просуванні голови КМДА на мерських виборах в разі, якщо вибори, під тиском опозиції, міжнародної спільноти та громади Києва прийдеться провести в липні 2012 року. Тут вони вважають, що нічого не втрачають, бо виносячи Генплан розвитку Києва на міський референдум, Попов знімає із себе відповідальність за всі суперечливі пункти даного документа та вкотре ошукує киян.
Крім того, регіонали побоюються, що афера з референдумом швидко викриється, враховуючи те, що в Україні до сьогодні користуються Законом, ухваленим ще за радянських часів. Фактично, імплементація результатів референдуму все одно залежатиме від Київради, а рішення громади Києва, якій дозволять дуже поверхнево ознайомитися з основними його постулатами, особливо не вплине на його затвердження. Виходить, що референдум - лише черговий брехливий піар-хід ПР в просуванні Попова в крісло мера Києва.
Але, не зважаючи на активну передвиборчу кампанію по створенню «цукрового» іміджу Попова–господарника–демократа, його брехливі обіцянки та прожекти, оголошення про його жалюгідні доходи та статки, популяризація його солодкої родини, свідомих дітей, які в жодному разі не обміняють квиток в улюбленому київському трамваї на ключик від коштовного авто, будку охоронця та офіс девелопметської кампанії, щасливий момент пишання Попова у кріслі мера відходить в небуття. А замість того на горизонті вимальовуються широкі нари в Лук’янівському СІЗО для нього та його багаточисельних «сотоваріщей».
Сергій ПУПОК http://www.k-z.com.ua/kievskie-novosti/21739-trete-chervnya-yak-chas-ch-dlya-popova. Статью на ТРИБУНУ НАРОДУ прислав Київський Культурний Трибунал
Этот адрес e-mail защищен от спам-ботов. Чтобы увидеть его, у Вас должен быть включен Java-Script
 Ваш комментарий будет первым | |
|
