«Не потрібно сидіти склавши руки, а потрібно діяти. Я не закликаю до якихось заворушень, я закликаю до правового врегулювання таких проблем. Мені не байдужа доля наших державо охоронних органів, і тому пропоную усім, хто прочитає цю статтю поцікавитися всім, що відбувається навколо СБУ та бити на сполох у юридичних кругах, адже ситуація досить плачевна».
Вважаю, що варто почати з екскурсу в історію. Споконвіків жодне державне утворення не могло існувати без розвідки та контррозвідки. Так і в Київській Русі було. Так, перш ніж запровадити релігійні реформи, князь Володимир відправив розвідників до різних країн, щоб вони ознайомилися з особливостями віри і обрядів. Козацькі "вуха і очі" були у багатьох країнах світу. Якщо під час походу планувалась облога фортеці, то для розвідки із складу Запорозького війська призначались окремі козаки, які знали місцеву мову й звичаї.
УПА також докладала максимум зусиль для забезпечення внутрішньої безпеки, захисту військової таємниці, підтримки внутрішнього порядку як важливих чинників високої боєздатності. Присяга вояка УПА зобов’язувала повстанця бути "революційно-пильним", суворо зберігати військову таємницю.
Ну й часи незалежної України мали якісь «потуги» до створення боєздатної державо охоронної організації.
Все було б чудово, якби бюрократичний апарат не сунув свого довгого носа у справи цієї служби. А ось тут вже варто взяти мікроскоп і висвітлити хоч деякі проблеми нової, але такої необхідної кожній країні організації.
Оскільки Служба Безпеки України вважається органом правоохоронним, а не лише спецслужбою, то це додає їй розкиданості у сфері впливу. Не завжди добре те, що зліплено до купи, як у даному випадку. На мою думку, СБУ повинна позбутися цього «правоохоронного» і зосередитися лише на справах, якими опікуються спецслужби. Це дозволить неабияк активізувати роботу СБ України. В той самий час, це перекриє доступ до «кормушки», адже як не прикро, але СБУ виконує частково «кришувальну» функцію, тобто якраз у справах правоохоронних вони більш заважають, аніж допомагають. Те, що у нас корумповані органи не доводиться ще раз нагадувати, тобто не сипатиму сіль на рану.
Друга проблема, на мою думку, що Верховна Рада та Президент можуть втрутитися у роботу СБУ. Наведу конкретні приклади: наштовхнувся на статтю «Азаров позвонил СБУ и решыл проблемы обманутых инвесторов», або «Кабмин забрал у СБУ более 13 миллионов гривен». Я розумію, що контроль потрібен, але чи повинні це робити ті, хто не розуміється у цих справах? Чи повинні ми довіряти людям, які «вивалили» шалені гроші на встановлення камер відеоспостереження на вибори, хоча не вдосконалили закон «Про вибори», тим самим зробивши так, що відео фіксація порушень з камер на дільницях не може бути використана у суді? І це лише таке, що перше в голову спаде.
Як можна було забрати 13 мільйонів гривень у служби, що напряму пов’язана із національною безпекою, захистом суверенітету, боротьбою з тероризмом…?! Також у рамках цих 13 мільйонів забрали 12,930 млн. гривень з бюджету вищих навчальний закладів по підготовці кадрів для СБУ. Ну я розумію, що розвалили армію до такого стану, що тепер військовослужбовці не «нюхають» пороху і не літають на гелікоптерах, але навіщо ж робити кроки до деградації молодого покоління офіцерів СБУ?! Тут хоч в деякій мірі підходить вислів «сила есть - ума не надо», але ж навіщо це робити, якщо можна просто контролювати процес виділення коштів у самих ВНЗ, а не на державному рівні.
Особисто у мене складається враження, що нас спеціально намагаються захопити з середини власної ж держави. Міліцію налаштовують проти народу, СБУ урізають бюджет, вже прийняли закон «Про референдуми», за яким можна змінити конституцію чи територіальний лад в країні. Повірте, якщо заплатити людям (а під час виборів ми бачили, які пасивні у нас бувають часом люди), то ми можемо стати не суверенною країною, а частиною чиєїсь країни чи імперії. Це не фантастика, а реалії.
Подивіться на прикладі Закарпаття. Там СБУ вже зловило декількох людей за сепаратизм. Там подвійне громадянство ледь не у кожного другого у сільській місцевості. Тепер ще й регіональні мови, які ніяк не сприяють націоналізації держави, а навпаки породжують якісь суперечливі настрою, відкидаючи нас подалі від нагальних проблем.
В разі агресії якоїсь країни, ми будемо беззахисні. Особисто я провів таке негласне опитування. Респондентами стали 50 юнаків та 50 юнок з різних частин України. Питання стояло дуже просто: «Чи готові Ви у разі необхідності захищати Україну зі зброєю в руках?». Виявилося, що опитані із Західних теренів України більш готові до збройного опору в разі бойових дій на території України ніж зі Східних та центральних. Така тенденція дуже лякає, адже ми повинні бути у всьому єдині. Маємо державу - захищаємо, маємо культури - захищаємо, маємо проблеми - спільно їх вирішуємо.
Повертаючись до проблем СБУ та статті, де «Азаров позвонил СБУ…» хочу сказати, що там була справа в заборгованості та у тому, що велася справа і оригінали документів лежали в СБУ, що утворювало труднощі для людей, які були постраждалими. В результаті пан Азаров «підганяв» СБУ, вони віддали оригінали документів, але справа так і не завершена. Як це називається? Подзвонив, завадив розслідуванню і все? Йому лаври «рятівника», а СБУ з носом? У органах вже бояться втручатися у прем’єрські справи, адже пам’ятають приклад із спецпідрозділом «Кобра».
Отже, зачепив я лише деякі проблеми, адже не можу судити про все одразу. Але з цих суджень, що вище загадані, можу сказати лише одне, а саме те, що завдяки нашій, щоразу новій, владі, ми ризикуємо втратити все. Ці «ігри» олігархів нам не потрібні. Дехто вважає, що «хата з краю…», але ні. Задіне всіх, якщо це все перетвориться у реалії. Молоді офіцери будуть без належної освіти, досвід не буде звідки брати, оскільки може бути погана освіта, але не буде ніякої альтернативи.
Здається, що пересічним громадянам має бути байдуже, але, але… Від цих суперечливих рішень про урізання бюджету, про звернення посадовців до СБУ із якимись питаннями, що прямо перешкоджають їх безпосередній діяльності страждаємо ми. Все одно ці кошти підуть у кишені посадовців, а СБУ страждатиме, а від цього і ми не виграємо. Не потрібно сидіти склавши руки, а потрібно діяти.
Я не закликаю до якихось заворушень, я закликаю до правового врегулювання таких проблем. Я не юрист, ялише скромний студент філологічного факультету, але мені не байдужа доля наших державо охоронних органів, і тому пропоную усім, хто прочитає цю статтю поцікавитися всім, що відбувається навколо СБУ та бити на сполох у юридичних кругах, адже ситуація досить плачевна.
На завершення можу лише сказати, що ми, прості люди, хочемо спокійно прожити свого віку, але саме від нас залежить те, як будуть жити наші діти, онуки і, дай Бог, правнуки!
Олексій Голенко, місто Запоріжжя, спеціально дляТРИБУНИ НАРОДУ.