За умови подальшого проведення політики «закритих громадських дверей» у опозиції немає політичного майбутнього, оскільки провести революцію «на трьох» в Україні їм не вдасться.
Так склалось в нашій країні, що опозиції в класичному розумінні цього слова ми не маємо. Тобто де-юре вона є, однак де-факто – опозиція перестала бути опозиційною, а її функції почали виконувати громадські об’єднання різних суспільних груп. По-суті, ми отримали двосторонню опозиційну модель, де «неофіційна» сторона якісно краще та оперативніше реагує на згубні суспільно-економічні та політичні тенденції в країні, аніж діюча «офіційна» опозиція.
Після короткотривалої (і що дуже важливо спільної) перемоги демократичних сил в 2004 році суспільство сподівалось на зародження ефективної громадської опозиції в країні, однак тоді цього не відбулося. Основною причиною краху помаранчевого табору стали міжусобні чвари тогочасних опозиційних лідерів, котрі добре характеризує народна приказка: «де два козаки, там три гетьмани». Крапкою в процесі занепаду «помаранчевих» стала війна «Ющенко – Тимошенко», в результаті якої обидва політичні лідери залишились за бортом опозиційного руху.
Як наслідок - до влади прийшли дуже «різношерсті» опозиційні політики, що підривають основи української ідентичності та найприкріше те, що їхня політика не є цілісною, а дії – узгодженими.
- Якщо в Україні відсутня ефективна опозиція в класичному розумінні цього слова, то якою вона є зараз і якою буде в майбутньому? Про це ми запитали голову Всеукраїнського комітету «Наступ» Руслана Секелу.
- На мою думку, діюча опозиція сьогодні продовжує розвиватись в закритій для громадського суспільства площині. На тлі загального розчарування українців у демократичних силах, заклики до народного спротиву у вигляді проведення всеукраїнської акції «Вставай, Україна!» трансформувались на суто популістські, так би мовити «для галочки». Сьогодні не відбувається ефективного діалогу між представниками громадських об’єднань та діючою опозицією, що є ключовим моментом для досягнення успішності в діях опозиції. Егоцентризм, незлагодженість, самопіар – основні риси, якими можна охарактеризувати сучасну опозицію. Гадаю, що за умови подальшого проведення політики «закритих для громади дверей» у цієї опозиції немає політичного майбутнього, оскільки провести революцію «на трьох» в Україні їм не вдасться. Швидше за все, опозиційні лідери повторять долю своїх попередників – згублять одне одного.
- Що сьогодні необхідно змінити опозиційним силам, щоб стати ефективними?
- Опозиція в Україні має дуже хороші стартові можливості: рівень незадоволення діями влади у суспільстві вже давно досяг критичної точки. Гадаю, необхідно лише запустити реактор, який спровокує суспільний «ядерний вибух». Я переконаний - пусковим механізмом в цьому процесі власне й повинна стати взаємодія між діючими опозиціонерами та представниками громадських об’єднань. Опозиція повинна стали відкритою для громади, набути «народних» рис, просякнути проблемами простих людей, вона повинна стати представником та захисником громадського суспільства, його інтересів та прав. Для цього їй необхідно повністю модифікуватися, оскільки самостійно вона і організаційно, й ідеологічно не здатна бути реальною альтернативою владі Партії регіонів та її союзників.
- У чому повинна полягати співпраця між діючою опозицією та громадськими об’єднаннями?
- Я б запропонував локальний та загальнонаціональний рівень такої співпраці. На місцях повинен відбуватись постійний діалог між лідерами громадської думки та опозиційними представниками. Якщо виникає проблема - її вирішують узгоджено та спільно, із врахуванням побажань кожної із сторін та максимально позитивним методом вирішення. В такий спосіб опозиція отримає унікальну можливість якнайповніше ознайомитись із проблемами простих людей: вчителями, медиками, пенсіонерами тощо. На загальнонаціональному рівні необхідно проводити політику досягнення спільних домовленостей і реалізації заходів у державній соціально-економічній сфері. Опозиційні лідери повинні спільно із громадськими лідерами організацій чорнобильців, ветеранів війни, освіти, медицини, жіночих організацій боротись за свої права, спільно відстоювати інтереси громади. В такий спосіб опозиція і стане народною, на ділі боротиметься за права свого народу, легко та ефективно зможе підняти на протести велику кількість населення, бо користуватиметься авторитетом та підтримкою.
- Яка Ваша думка, щодо задекларованої всеукраїнської акції «Вставай, Україна!»? Чи буде вона ефективною?
- Однозначно – ні. Опозиція діє «у відриві» від громади. Думаю, опозиції не вдасться підняти людей, яких вона не чує вже тривали час. Я взагалі вважаю, що ця акція може зіграти проти опозиції, бо продемонструє відсутність підтримки з боку населення, чим значно посилить позиції влади. Звичайно, «Майдан» потрібен, але один і переможний. Цей протест повинен нести смислове навантаження, бути заздалегідь підготовленим та ретельно спланованим, мати глибоку духовну та ідеологічну основу, користуватись підтримкою у людей, а не перетворюватись на популістський цирк. Для довготривалого проведення акції взагалі немає передумов, бо опозиція немає чіткого плану співпраці із громадськими організаціями в регіонах, що забезпечило б певну часову протяжність. Швидше за все, акція відбуватиметься лише декілька днів для того, щоб частково збити градус суспільного невдоволення, що тільки зіграє на руку діючому режимові. Однак існує й інша важливіша загроза – остаточна втрати залишків довіри до опозиції з боку населення та чергова хвиля суспільного розчарування. У будь-якому разі ця акція не стане народною революцією, як про це заявляють опозиційні політики. Революція передбачає радикальну зміну влади та прихід нових керманичів до управління державою. На жаль, діюча опозиція самостійно вчинити революцію просто не здатна. Може пройти ще довгий час, доки ми досягнемо нового суспільного балансу. Тому на ситуацію, яка є зараз в Україні, я би не дивився як на щось стале. Не виключено, що ми на порозі нових великих змін.
- Підбиваючи підсумки, що побажаєте лідерам опозиційних сил?
- На мою думку, розрізненість і боротьба за першість не раз приводили Україну до фатальних наслідків. Сьогодні потрібно вміти робити висновки з помилок своїх попередників, стримувати власні амбіції, коли йдеться про інтереси держави, вміти переформатуватися, при цьому не зраджуючи своїх виборців. Також важливо, щоб опозиція була сильною і ефективною, могла протистояти антиукраїнським рішенням, захищати інтереси народу і вести за собою маси. Та й взагалі, ефективна опозиція необхідна для країни, оскільки її відсутність веде до зникнення демократичних здобутків і тоталітаризму.
Комментарии
