Германія 30-х років ХХ століття з убитого в п'яній бійці рядового нациста Хорста Весселя зробила прапор і другий гімн Третього Рейху. Так було й так буде завжди, коли потрібно відшукати виправдання жорстокості й масової помсти.
Довідка:
Менш чим за 15 років створив, розвив, привів у Верховну Раду й зробив основний силою євромайданного протесту націоналістичну партію «Свобода» - єдину вагому партійну силу, що має ідеологічний фундамент.
Природний оратор, має харизму вождя. Послідовний у своїх висловленнях і вчинках. Педантично ставиться до дотримання «чистоти рядів» очолюваної їм партії. Здатний піти на тимчасовий тактичний компроміс із іншими лідерами опозиційного тріумвірату. На їхньому тлі, для рядових виборців заходу й центру України, виглядає найбільше привабливо, як виразник їх сподівань. Для більшості виборців сходу й південно-сходу країни є уособленням страхаючого образа «бандерівця» і «фашиста».
Під час відсутності політичної протидії з боку лівих сил, деморалізації правоохоронної системи країни, постійного інформаційного тиску на владу з боку частки ЗМІ, Тягнибок зумів скористатися ситуацією й переформатувати «європофильскі» протестні настрої Майдана у вкрай праві націоналістичні.
У той же час ксенофобські публічні заяви лідера «Свободи», зроблені їм кілька років тому назад, виявилися не забутими ні в США, ні в ЄС, ні в Росії, ні в Ізраїлі, де він є персоною «нон-ґрата». Перебуваючи в першій десятці видних антисемітів планети (поруч із палестинськими терористами й Махмудом Ахмадинеджадом), Тягнибок «не вхожий» у кабінети сильних миру цього, не може бути прийнятий ні в Конгресі США, ні в Європарламенті (Вже під час грудневої поїздки лідерів опозиції в Брюссель, Олег Ярославович, по «дивному збігу обставин», був залишен доглядати за майданним господарством»). Останнє може зіграти фатальну роль у його політичній і людській долі.
***************************************
Світова історія революцій, переворотів, воєн, таємних політичних убивств рясніє численними фактами усунення ворогів і суперників руками їх учорашніх союзників. В одних випадках учора ще дзвінкі імена вождів, імператорів, генсеків забуваються, стираються, викреслюються з підручників історії, в інших – стають прапорами, під якими громлять, засилають, розстрілюють без суду.
Урицький, Кіров, Сталін, Берія увійшли в історію СРСР як ті, після насильницької смерті яких у країні починали інтенсивно працювати «м'ясорубки» ЧК, кардинально мінявся політичний курс. Германія 30-х років ХХ століття з убитого в п'яній бійці рядового нациста Хорста Весселя зробила прапор і другий гімн Третього Рейху. Так було й так буде завжди, коли потрібно відшукати виправдання жорстокості й масової помсти.
Світова історія масових репресій свідчить, що репресії ніколи не виникали самі по собі, ніколи не носили однобічного характеру. Завжди, у кожному разі були ті, хто виражав свою готовність репресувати й ті, хто був у цьому об'єктивно зацікавлений. Коли між цими двома сторонами досягався диявольський консенсус, безневинною людською кров'ю заливалися країни, виселялися, інтернувалися, прирікалися на голодну смерть і вимирання цілі народи. Так було коли в першій половині ХХ століття збіглися інтереси сіоністів, що прагнули заселити європейськими євреями Палестину, й німецьких нацистів, що виганяли євреїв із Третього Рейха. Якою жахливою трагедією закінчився цей диявольський консенсус усі ми знаємо…
Про все це я нагадую тому, що сьогодні на перетинанні багатьох інтересів виявився один з лідерів українського опозиційного тріумвірату, лідер украй правої націоналістичної партії «Свобода» Олег Тягнибок.
Для початку спробуємо чесно відповістити на запитання «Кого не влаштовує Тягнибок?».
ДІЮЧУ УКРАЇНСЬКУ ВЛАДУ – НЕ ВЛАШТОВУЄ (опозиціонер, самий незговірливий, самий «клятий» з опозиційного тріумвірату);
США– НЕ ВЛАШТОВУЄ (потужне єврейське лобі в Конгресі США «помножить на нуль» будь-якого конгресмена, що посмів подати руку людині, внесеній сіоністськими організаціями в список десяти самих затятих антисемітів планети);
РОСІЮ – НЕ ВЛАШТОВУЄ (супротивник будь-яких інтеграційних проектів з Російською Федерацією, російськофоб, грекокатолик, затятий супротивник РПЦ МП);
ЄВРОСОЮЗ – НЕ ВЛАШТОВУЄ (украй правий націоналіст, супротивник європейського мультикультуралізму, ксенофоб, гомофоб);
ІЗРАЇЛЬ – НЕ ВЛАШТОВУЄ (названий сіоністськими організаціями як антисеміт);
КЛИЧКО і ЯЦЕНЮКА – НЕ ВЛАШТОВУЄ (єдиний із усього опозиційного тріумвірату, за яким стоїть партія зі своєю ідеологією й політичною платформою; лідер здатний «не за гроші» вивести на протестні акції своїх прихильників; найнебезпечніший внутрішньопозиційний конкурент на майбутніх президентських виборах).
Тепер, коли ясно, що Тягнибок не влаштовує нікого, з тих, хто й сам не проти посувати «більшими політичними важелями» 45- мільйонної країни в центрі Європи, цілком резонно припустити, що над цим питанням замислюються не тільки в Києві.
А питання, стоїть досить гостро: «Як вчинять з Тягнибоком?» Адже, переформатувавши під націоналістичні гасла Євромайдан, де крім державних синє жовтих, націоналістичних червоно-чорних і прапорів партії «Свобода», майже не видне партійних прапорів «УДАР»а й «Батькивщини», партія Тягнибока з кожним днем збільшує число своїх прихильників. Не бачить цього тільки сліпий! А на скільки мільйонів за останній місяць збільшилося число латентних (схованих) прихильників цієї вкрай правої партії, вірогідно не скаже жодне соціологічне дослідження.
Варіант перший (безболісний). Можливий лише в тому випадку, якщо Євромайдан у силу якихось внутрішніх причин або по взаємоузгодженню опозиційного тріумвірату тихо припинить своє існування. У цьому випадку «Свобода», хоч і відступить із зайнятих позицій, але зуміє на якийсь час вивести з-під удару свого лідера, а, можливо й зберегти йому життя.
Варіант другої (фантастичний). З в'язниці виходить Юлія Тимошенко, яка, очоливши протестний потенціал України, відсуває на другий план увесь нинішній опозиційний тріумвірат, у тому числі й Тягнибока, що перестає, із цього моменту, бути погодженою метою його супротивників.
Варіант третій (імовірний) Опозиційний тріумвірат висуває на президентські вибори єдиного кандидата, але не Тягнибока, що автоматично виводить останнього з під погодженого удару супротивників.
Варіант четвертий (малоймовірний). Спроби скомпрометувати Тягнибока побутовими, сексуальними, незаконними фінансовими операціями, зв'язком з іноземними спецслужбами, відступництвом від ідей Євромайдана та ін.
Варіант п'ятий (сакральний). Опозиція, зовні підтримуючи Тягнибока як лідера, що виражає протестні погляди, досягає таємного консенсусу з його політичними супротивниками, бере участь (або не перешкоджає) у його фізичнім усуненні, після чого створює з нього «прапор-символ», під яким іде на президентські вибори.
Який би із цих варіантів не реалізовувався, жоден з них, крім першого, не обіцяє нічого гарного для майбутнього України і її стабільності.
Очевидно, що бездарні політичні гравці від влади, вважаючи, що володіння адміністративним ресурсом вирішує для них все, або майже все, самі себе переграли.
Вважаючи, що вирощуючи із третьорядної ультранаціоналістичної партії «Свобода» керованого «спаринг-партнера», влада виростила стрімко зростаючу, тверду опозиційну політичну силу зі своїм вождем, що відбувся.
І що тепер з ними робити, влада не знає.....
Юрген Хадамовский
Статтю на ТРИБУНУ НАРОДУ прислав Іван Журба, м. Вінниця.
Комментарии
