Путін – організатор та ідейний натхненник Євромайдану?
17.03.2014
«Перемога Майдана» - це пастка від Путіна, а не дійсна перемога протестувальників...
У світлі агресії Росії в Україну, що відбулася за останні тижні, уточнюється версія подій що відбулися на Майдані, і в Києві в цілому, 18-22 лютого 2014 року. Отже, моє уточнене пояснення тих подій таке: - Вітю зняв із трону в Києві й погнав по етапу в Ростова-папи (Одеса-Мама, Ростова-папа, якщо хто забув блатну ієрархію радянських часів) товариш Пу, за попередньою домовленістю.
Тиск Європи й США, приїзд і переговори Міністрів закордонних справ країн ЄС – це всі були другорядні фактори. Розстріл Євромайдану снайперами 20-го лютого – це були контрольні постріли для Януковича, щоб він не передумав з'їжджати, не вцепився мертвою хваткою в Межигірьє. Вітю заспокоювали: «Не переживай, повернешся пізніше назад до себе тріумфатором!».
Саме Пу зірко стежив за тим, щоб Євромайдан випадково не стих, тому, з його подачі, періодично виникали загострення (30 листопада, 11 грудня, 16 січня, 19 січня і т.д.). Загальний план Пу був такий: організувати Євромайдан після кидка з Євро-асоціацією, протримати його як найдовше, потім «бандерівці» повинні були скинути "законну" владу Януковича й установити свій "маріонетковий" уряд. Янек біжить, "бандерівці" поширюють свою владу на всю територію України, «защемляють права» російськомовних, "глумляться" над Південно-Сходом. Після цього "свавілля", Росія піднімається на захист своїх співвітчизників, захоплює Крим, південні й східні регіони України, а при сприятливих розкладах – і Київ, і встановлює там своїх маріонеткових правителів.
Одержати круту отвєтку з боку України великий Пу не боявся, тому що особисто курирував багато років розвал армії, СБ, правоохоронної системи в Україні. На момент втечі межигірського овочу, українська держава не коштувала й виїденої крашанки: скарбниця порожня, армії немає, правоохоронна система недієздатна, кадри - суцільні аферисти, захищати країну просто нікому… Пу розраховував, що після втечі Януковича, Україна почне стрімко руйнуватися, поринати в соціально-економічний колапс.
На тлі цього великого розвалу України Пу сподівався, що захоплення їм частини українських територій буде сприйнято Заходом з розумінням і полегшенням, як рятування від великого головного болю. Не даром Путін постійно вбивав у голову західних лідерів думку, що Україна – це недодержава, таке собі історичне непорозуміння, як можна заступатися за непорозуміння?
Таким чином, Путін, в очах свого народу, стає великим імператором, збирачем земель і люду російського, реаніматором СРСР.
До чого я веду: «перемога Майдана» - це пастка від Путіна, а не дійсна перемога протестувальників, тому розслаблюватися не варто. Не міг Путін відбирати Крим в України, поки Янек був тут президентом, тому що це був би явний договорняк, який не був би сприйнятий у світі. Поки що все йде в Україні за планом Путіна, і цей план не реалізований ще й наполовину.
У контексті всіх наявних внутрішніх і зовнішніх обставин, я, на місці новоспеченої української влади, постарався б перетворити українські слабості в українську користь: Путя, прагнеш Крим - забирай з потрухом, а, у додачу, - ще й Донбас. А от за інші частини України будемо воювати до останнього російського солдата! Бери добич і котися у свою Маскву святкувати, великий стратег землі руської!
Чому я так певен у неминучості відділення від України етнічних руськомирських регіонів? - Тому що дозріла європейська українська нація жодним чином не зможе нормально співіснувати з руськомирськими анклавами, на базі звезених туди в радянську й царську пору росіян-азіатів. Виходить гостре цивілізаційне протистояння вже дорослого проєвропейського українства, і тих що примкнули до них - окультурених, європеїзованих російськомовних, проти грубої азіатчини руськомирців на території України. Культурний, свідомий рівень українського народу різко виріс, тому колишня «комунальна квартира» тріскотить по швах, усї вимагають роз'їзду (федералізації).
Треба зрозуміти почуття Путіна й інших запеклих росіян: у них серце кров'ю обливається, коли вони бачать, як в Україні їх етнічних братів затягують у трясовину ліберально-демократичних цінностей, як їх охмуряють європейською культурою, як вони втрачають духовний зв'язок з батьківщиною-імперією! Виходять якісь неправильні росіяни, напівбандерівці.
На жаль, для нас, такому європейському «псуванню» успішно піддається лише меншість росіян, щільно оточених європейською культурою, а більшість етнічних росіян залишається бранцями своїх азійських генів, бранцями руськомирства.
Резюме
Янукович, як сателіт Росії, повинен був довести Україну до ручки у всіх відносинах, а потім злиняти звідси, щоб Путіну було зручніше відірвати від неї цікаві для нього шматки. Така от виходить російсько-українська дружба по-москальськи.
Джин Блокер, 16.03.2014.
Статтю на ТРИБУНУ НАРОДУ надіслав Петро Кивач, місто Львів.
Комментарии
