На зустрічі із представником ОБСЄ Володимир Путін звернувся до світу з рядом найважливіших заяв. З яких багато ЗМІ вирвали лише одне — прохання до Південно-Сходу перенести свої референдуми на більш пізній строк. Деякими інтерпретаторами, які люблять покричати про те, що «усе пропало» і «гіпс знімають», — даний пасаж Путіна був інтерпретований як рішення Росії відмовитися від підтримки російського населення України. Логіка перекручена навіть у данім конкретнім питанні, що не враховує весь комплекс вибудуваних главою російської держави позицій із приводу української кризи.
Тому, дозволю собі вказати на те, про що саме говорив Володимир Путін за підсумками переговорів із президентом Швейцарської Конфедерації, керівником ОБСЄ Дідье Буркхальтером.
Перше. Прохання про перенос референдумів у Луганську й Донецьку — це, по суті, визнання Росією легітимності цих народних волевиявлень у майбутньому. Принаймні, Москва дає зрозуміти, що, у випадку, якщо два центральні вогнища опору зможуть забезпечити проведення референдумів у строки пізніше, чим 25 травня, законність цього волевиявлення буде в очах Москви не менш значимою, ніж всеукраїнське голосування по питанню виборів президента.
Друге. Важливим фактом є те, що в Слов'янську, Краматорську й Маріуполі провести референдуми в цю неділю не є можливим у зв'язку з бойовими діями. Тим самим три центри кристалізації російського руху на Південно-Сході виявляються виключені із процесу голосування. А це, щонайменше, невірно. Більше того, порушує питання про те, яка цінність цього референдуму в інших районах Донецької й Луганської областей.
Відзначу, що напередодні у Верховній Раді пропозиція Яценюка про організацію 25 травня опитування із приводу федералізації України, було відкинуто депутатами із цинічним формулюванням: «проведення опитувань під багнетами» неприпустимо. Імовірно, депутати вважають, що це опитування більш важливе, чому вибори президента, які саме й можна проводити «під багнетами».
Що там вважають депутати Ради, для нас другорядне. Однак, правда полягає в тому, що в Слов'янську, Краматорську й Маріуполі зараз ідуть постійні бої й забезпечити там вільне голосування практично нереально. І це треба теж визнати.
Третє (виходячи із другого пункту). Володимир Путін дає зрозуміти, що Росія й Захід досягли домовленостей про те, що київська хунта зобов'язано припинити каральну операцію на Південно-Сході. Це базова умова для того, щоб почалася деескалація напруженості. «Росія звертається з настійною вимогою до київської влади припинити всі воєнні каральні операції на Південно-Сході України», — підкреслив президент, додавши, що переговори з ОБСЄ показали, що«наші підходи до способу вирішення цієї кризи в значній мірі збігаються». Тобто, Київ зобов'язан відвести війська й, що немаловажне — незаконні формування (такі як Національна гвардія) з Південно-Сходу в якості обов'язкової умови для нормалізації ситуації.
Четверте. Росія добилася виконання київськими тимчасовими правителями частини умов Женеви-1. Москва «вітає звільнення пана Губарєва з в'язниці в Києві, але чекає звільнення всіх політичних ув'язнених», — заявив Путін. Зі своєї сторони, Росія допомогла у звільненні ряду представників ОБСЄ. Наступні кроки — за Києвом. І ці кроки повинні бути зроблені оперативно й в обов'язковому порядку.
Нарешті, п'яте, і найважливіше. Провал Женеви-1 зафіксований. І він поясняється тим, що в Женеві, з одного боку, були потенційні гаранти деескалації конфлікту (Росія, США і ЄС), а з іншого сторони — київські тимчасовий правителі. Тобто, серед сторін конфлікту на Україні була представлена тільки одна. Притому, що юридично прав у київської влади представляти суверенну Україну рівно стільки ж, скільки й у представників Південно-Сходу. І ті й ті мають ідентичну недостатню легітимність. Тому, заявив Путін, «потрібно налагодити прямий повноправний, повноцінний діалог між сьогоднішніми, так званими - владою в Києві й представниками народу на Південно-Сході України».
Підкреслю, тут глава держави прямо говорить про те, що легітимність нинішніх київських влади приблизно відповідає тієї, якої мають Південно-Східняки.
Ну, і сенсаційна заява Володимира Путіна, що стосується того, щоб посадити за один стіл переговорів Київ і Південний Схід, запропонували, нарешті, самі країни Заходу.«Недавно я розмовляв з Федеральним канцлером ФРН, пані Меркель запропонувала організувати це у формі „круглого стола“. Ми підтримуємо. Вважаю, що ця гарна пропозиція, і всіляко будемо сприяти такому розвитку ситуації», — заявив Путін.
Усе, на цьому можна поставити поки крапку.
Схоже, після аутодафе в Одесі, Захід вирішив зняти з очей шори й подивитися на конфлікт без ритуальних інвектив у відношенні Росії, а все-таки об'єктивно зрозуміти, що сторонами протистояння там є «майдан» і Південний Схід, а аж ніяк не Україна й Москва.
Це значить, що Захід визнав Південний схід суб'єктом. Такий успіх дорого коштує.
Данілін Павло Вікторович, політолог, генеральний директор Центру політичного аналізу.
Статтюна ТРИБУНУ НАРОДУнадіслалаОлена Куззула, м. Ужгород.
Комментарии
