ЧОМУ ЛЛЄТЬСЯ УКРАЇНСЬКА КРОВ? ТАКІ БАНАЛЬНІ ПРИЧИНИ...
24.05.2014
Ця стаття досить зрозуміло пояснює дійсні причини всього, що трапилося з українським народом...
Ситуація на Донбасі поступально загострюється: збройне протистояння між українськими військами й ополченцями набирає обороти. І не можна виключати, що камінь спотикання лежить не тільки, а може й не стільки в політичній, скільки в економічній площині.
Скільки б нова українська влада не називала Донбас дотаційним регіоном, що є нібито лише споживачем грошей з державної скарбниці, навіть останні заяви Міжнародного валютного фонду (МВФ) свідчать про інше: у випадку втрати південно-східних регіонів, країні знадобиться додаткове інвестування, оскільки поповнень у бюджет стане менше. І, виходить, ризик дефолту суттєво збільшується. Як відомо, саме в Донецькій області планувався видобуток сланцевого газу, що може залучити в країну багатомільярдні інвестиції.
Видобуток сланцевого газу є неоднозначним питанням, що поєднує в собі як плюси, так і мінуси, але самою складною його частиною залишаються сумнівні наслідки для навколишнього середовища й самої людини. А з обліком того, що левову частину вуглеводнів на Україні споживають не люди, а підприємства, то проблема здобуває досить істотний меркантильний інтерес.
Примітно, що епіцентром протистояння українських військових і прихильників федералізації є саме Донбас, а якщо бути точніше, це ті його райони, де й намічалася розробка родовищ сланцевого газу.
«Уряд» України розраховує вийти з газового тупика, ухопившись за ідею видобутку сланцевого газу, реалізовувати яку запропоновано, у тому числі, компанії Chevron. Однак технологічні можливості, які доступні на сьогоднішній день, викликають серйозні побоювання в середовищі експертів всього миру. Зокрема, фахівці вказують на те, що вони недосконалі й чреваті непоправним збитком для навколишнього середовища, у числі якого особливу стурбованість викликає істотне забруднення питної води.
Наскільки технології видобутку сланцю з використанням хімікатів небезпечні для екології, і чому вони можуть обернутися для населення України легко зрозуміти, якщо згадати, що в самій Америці цілих три штати (Техас, Пенсільванія, Луизиана) уже відчули на собі всі «принадності» так званої «сланцевої революції», що вилилися в опустелюванні величезних територій і необоротнім зіпсуванні питних джерел.
Чому це відбулося, популярно пояснює науковий керівник Інституту економіки природокористування й екологічної політики Олександр Багін.
«Найголовніше, що технологія видобутку сланцевого газу побудована на множинних гідророзривах шару. Відбувається ударне руйнування для того, щоб розбити підземні подоттоки, що перешкоджають збору вуглеводнів у резервуар. За рахунок цього досягається підвищення віддачі нафти й газу — сланцева нафта, сланцевий газ.
У результаті цієї технології в підземні води попадають вуглеводні. Вони відбиваються на якості тієї води, яка використовується, у тому числі, і для питного водопостачання. З геологічної точки зору, ця технологія є ефективною, але з погляду впливу на навколишнє середовище, вона загальновизнано є агресивною», - відзначає вчений.
Однак США, що стає усе більш очевидним, передумали експериментувати на своїй території, і намірилися серйозно потрошити вуглеводневі надра далекої України, природні ресурси й людей якої не жалко. Нащадок віце-президента США Джо Байдена в цьому зв'язку вже одержав посаду члена ради директорів найбільшої української газодобувної компанії Burisma Holdings, про що стало відомо 13 травня.
Примара Вашингтона, зрозуміло, занадто давно нависає над країною, однак, досить безпрецедентне по нахабності призначення з більш ніж «старчачими вухами» приголомшило мислячу частину українців, повідомляє Inforos
Офіційний представник Білого дому Джей Карні поспішив наступного дня заявити, що-де Хантер Байден є приватна особа, як і інші члени родини віце-президента США, і його призначення не має на увазі яку-небудь підтримку з боку Президента США, його адміністрації, або особисто Джо Байдена. «Але кого, властиво, прагнуть обдурити?», – задається питанням видання.
Одночасно важко посперечатися із главою ради директорів Burisma Holdings Аланом Аптером, який заявий, що «містер Байден приєднався до нас і допоможе нам досягти наших цілей».
Варто відзначити, що Байден-Молодший далеко не єдиний високопоставлений американський чиновник у компанії. Її головним менеджером призначено Девона Арчера – колишнього старшого радника Джона Керри.
Присутність у списку афілійованих осіб таких голосних персоналій говорить про те, що США більш ніж всерйоз мають намір впровадитися у вуглеводні запаси України, а саме Дніпровсько-Донецький, Карпатський і Кримський басейни.
Правда, виникли непередбачені труднощі, оскільки значна територія, куди простирався інтерес Burisma Holdings, а саме Крим і Донецька область фактично й практично вийшли зі складу України. Крим - суб'єкт РФ, а ДНР заявила про непорушний курс самостійного функціонування, без оглядки на продажний Київ, який погруз у догідливості Заходу. Вважати, що Росія дозволить американцям заправляти на своїй території, згідно з документами, підписаними в Києві, та ще й нелегітимною владою, абсурдно. Не варто, напевно, чекати й від дончан згоди на співробітництво з американцями, чиї найманці сьогодні вбивають мирних жителів.
Заради справедливості варто помітити, що ліцензії корпораціям Exxonmobil, Shell і Chevron на розробку й видобуток сланцевого газу у Львівській, Харківській і Донецькій областях підписані ще при колишній владі. По оцінці компанії Shell, ресурси однієї тільки Донецької області були оцінені в $2 трлн. Із цієї причини США й погодилися вкладати гроші в розробку, вважаючи, що прибуток з лишком покриє всі витрати.
Приступилися до справи докладно, почавши із традиційного монтажу української "демократії", на що, як відомо, вгрохали $5 млрд. Але за все, як відомо, потрібно платити. А ще краще змусити платити злиденний український народ, але так, щоб він нічого не зрозумів. Тим більше що зробити це не так вже і складно.
Україна в «прольоті»
Гості всіляких телеефірів заходилися в розповідях пересічним українцям про золоті потоки, які наповнять бюджет, позбавлять від російської енергетичної кабали, подарують можливість продавати ресурси Європі, обіцяли купу нових робочих місць, обіцяли багато благ, не забуваючи про молочні ріки й киселеві берега і всенародне збагачення. І всі одночасно дружно умовчували, що всі ці радощі чекають зовсім не їх батьківщину, а США. Батьківщині ж з великою ймовірністю уготована масштабна екологічна катастрофа, яку спричинить видобуток сланцевого газу.
Однак хунта перевершила всіх у справі продажу України Сполученим Штатам. 2-го березня ватажок незаконної влади підписав угоду із МВФ про надання Україні фінансової допомоги в обмін на українську газотранспортну систему, яка з моменту підписання безкоштовно (!) передається вищезгаданій компанії Chevron. Крім того, металургійні гіганти Запоріжжя, Дніпропетровська й Маріуполя повинні будуть передати половину своїх акцій німецькій компанії Ruhr, а вугільні підприємства Донбасу - її дочірній компанії.
Як очевидно, американські ділки зібралися не тільки розробляти на Україні сланцевий газ, знищуючи навколо все живе, але й поставляти його Європі по дармовій газотранспортній системі, послужливо наданій Києвом. Як результат - США готові запропонувати Європі свій товар замість російського газу. І його поставки вже будуть не українські, а американські.
У такий спосіб Вашингтон переслідує на Україні кілька важливих стратегічних цілей: головна з яких - витиснути Росію з основних ринків, позбавивши її доходів від продажу власних енергоресурсів і вдаривши по її економічній заможності. За задумом західних стратегів, повинні бути вбиті як мінімум два зайці: нанесений нищівний удар по російському бюджету, з іншого боку - зміцниться власна економіка, й переживаюча серйозні труднощі фінансова система.
«Вашингтон дуже стурбований тим, що така країна, як Німеччина, настільки залежить від російських поставок. Якщо США вдасться добувати досить сланцевого газу на Україні, німці можуть відсунути Росію й спробують зробити Європу незалежною від російських ресурсів. Головна їхня турбота полягає в тому, що за рахунок тісних економічних зв'язків з Росією Німеччина втрачає свій статус маріонеткової держави», — заявив Пол Крейг Робертс, аналітик і екс-радник президента США.
«Це бізнес. І в ньому завжди треба шукати головну причину. Ви думаєте, що є якась різниця між тим, що вони влаштували на Україні, і тим, що відбулося в Ірані в 1953-му? Або з масовими протестами в Бахрейні, або з війною в Іраку, або з Лівією, або з демонстраціями у Венесуелі? Це завжди стосується нафти й газу. Тільки їх», — відзначив у свою чергу керівник Інституту дослідження тенденція Джеральд Селенте.
Ще один позитивний момент для Штатів - практично безкоштовні робочі руки. А «свідомі українці», що свято ввірували в те, що вони європейці, знову у вільному польоті, а, якщо коректніше, те в прольоті. Повноцінний вступ у Євросоюз України під великим сумнівом, і нові хазяї чи навряд допустять її в європейську родину, поки не очистять її багаті надра від усього, що там є.
На сьогоднішній день енергетичним ресурсам в економіці належить чільна роль, і вона куди більш важлива, чим, приміром, роль дорогоцінних металів. Так зложилося, що саме від ресурсного банку залежать усі без винятку країни, і навіть більш того - цивілізація в цілому. Тому світове лідерство належить державам, що володіють ресурсами. І тут, подобається це кому-небудь чи ні, з Росією доводиться рахуватися.
Вашингтон розуміє, що без володіння енергоресурсами США не удержати статусу світового лідера. Питанням, де їх брати, довго не заморочувалися. Звичайно ж, відняти в тих, хто ними багатий і поки слабкіше. Наприклад, в Іраку, Лівії, Сирії, замахнулися і на Іран, а тепер черга дійшла й до України.
Крім того, переорієнтація Європи на придбання енергоресурсів від США, безсумнівно, зробить і її залежної від Вашингтона. Останній завжди прагнув удержати в сфері свого впливу максимальну кількість держав. Світова економіка, «прив'язана» до долара, також тримає увесь світ «на повідку». Але сьогодні західні аналітики заговорили про ймовірний крах традиційної валютної системи. У цьому зв'язку всі сили Вашингтона кинуті на порятунок долара, збереження за ним статусу світової валюти, без чого США суттєво втратять у своєму пануючім положенні.
США прагнуть не тільки покарати Кремль за відродження, за самостійну принципову політику, за повернення багатополярності миру, але й попутно реанімувати власну економіку за рахунок України, тим більше, якщо паралельно наноситься збиток суперникові - Росії.
І можна тільки догадуватися, яким «сюрпризом» став для США фактичний розпад України. Адже подумки Вашингтон вже поклав цю державу, яка не відбулася, собі в кишеню, разом з усіма її ресурсами и дешевою рабсилою. У цьому зв'язку, неважко здогадатися, навіщо на українському Південно-Сході матеріалізувалися американські найманці.
Українці вимагають заборонити фрекінг на території країни
Оскільки катавасія зі сланцевим газом на Україні порівняно давня, вона активно відслідковується як фахівцями, так і небайдужому населенню. Як вище відзначалося, світові енергетичні гіганти, жадібні до запасів українського сланцю, реалізують його видобуток твердим методом так званого гідророзриву шарів. Жителі західної частини України побоюються, що це приведе до погіршення екологічної ситуації в регіоні, однак, Київ поки не готовий іти на поступки.
Згідно з недавньою доповіддю, американці подали вже сотні скарг на забруднення джерельних вод у результаті буравлення. Ця статистика змушує взяти під сумнів заяви керівників нафтогазових компаній про те, що такі випадки одиничні.
Крім того, 17 березня 2013 року в рамках Всеукраїнської акції протесту проти розвідки й видобутку сланцевого газу в Україні відбувся всеукраїнський мітинг, який видався й емоційним, і численним.
Загальне ж кількість міст, що вибухнули акціями протесту в цей день нараховувало майже два десятки. Сільські жителі протестували не менш активно. Проте, 1 квітня 2014 року біля села Веселе, Першотравневого району Харківської області був здійснений перший гідророзрив шару (Фрекінг) і отримані перші кубометри сланцевого газу. «На Україні, фактично, почався видобуток сланцевого газу», – радісно відрапортували прокиївські ЗМІ, радіючи, що змогли насолити Росії, і забуваючи, що першими отруту приймуть їхні співвітчизники.
13 травня члени координаційної ради руху «Південний схід» остаточно відреагували на злочинну політику Києва й прийняли офіційну резолюцію про захист суверенітету Донецької й Луганської народних республік. В оприлюдненій «Дорожній карті Незалежності» окремим пунктом 3.9. значиться «Заборона на видобуток сланцевого газу».
Сланцева манна
За даними геологорозвідки, у надрах України є значний обсяг сланцевого газу. Запаси цього вуглеводного палива на сході нашої країни можуть перевищувати 4 трлн кубометрів. Через стабільний ріст цін на імпортний природний газ, що поставляється Російською Федерацією, український уряд прийняв рішення санкціонувати розробку родовищ сланцевого газу, писав «Фінансовий огляд».
Ще в травні 2012 року тодішній прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що Україна здатна самостійно добувати щорічно 60 мільярдів кубів газу із власних родовищ. Що вдвічі більше, чим сьогодні закупається в Росії (27 млрд м кубічних у планах на 2012 рік проти 40 млрд. кубів газу в 2011-му).
У лютому 2013 року в ході Всесвітнього економічного форуму в Давосі була підписана угода між представниками української влади й компанією Shell про умови видобутку сланцевого газу в Україні. Контракт передбачає передачу цій компанії родовищ сланцевого газу в Донецькій і Харківській областях на територіях, загальною площею близько 8 тис. кв. км. Перші промислові обсяги сланцевого газу можуть бути отримані вже в 2017 році.
Тим часом, ряд вітчизняних політичних і екологічних організацій продовжують виступати проти видобутку сланцевого газу в Україні через існуючу технологію його видобутку й украй несприятливі екологічні наслідки. Токсичні речовини, що попадають у воду, приводять до серйозних проблем зі здоров'ям у людей і вимиранню тварин. Перспективи погіршення й без того не занадто благополучної екологічної обстановки викликали панічну реакцію в жителів Донбасу.
Однак компанія Shell запевняє, що, добуваючи сланцевий газ, вона не створить ніяких проблем екосистемі й місцевому населенню, і продовжує бурити українські землі на сході країни, а Chevron — на заході.
Поки це ще «проба пера». У селі Алісово Shell пробиває другу шпару в Харківській області. Її дипломатично називають «Пошукова», але від промислової вона нічим не відрізняється. І якщо сланцевий газ тут є, а фахівці Shell у цьому певені, його будуть добувати. Замість двох шпар з'являться тисячі.
Крим відмовився співробітничати зі скандальними добувачами сланцевого газу
Компанія «Чорноморнафтагаз» не збирається збільшувати видобуток газу в Криму й співробітничати з європейськими енергетичними компаніями, зокрема, з Shell.
Про це повідомив генеральний директор «Чорноморнафтагаза» Андрій Ільїн
За його словами, для внутрішнього споживання півострову досить 2,5 млрд кубометрів у рік - і це за умови, що буде газифікований увесь Крим.
Він також повідомив, що необхідності в більшій кількості газу немає, тому що незабаром планується побудувати газопровід «Крим-Кубань» і запустити на півострів «блакитне паливо» з Росії.
Наслідку видобутку сланцевого газу в Америці
Уже майже 10 років Сполучені Штати трясе «Сланцева лихоманка» - на вуглеводнях зі сланців нафтогазові гіганти й біржові спекулянти заробляють більш $20 мільярдів у рік. Розплачуються за це мільйони простих американців. Видобуток сланцевого газу методом гідророзриву фахівці дорівнюють до екологічного тероризму.
Згубні для екології гідророзриви шару заборонені у Франції. Усе ближче до такого рішення німці. У США наростає протестний рух проти розробок сланцевого газу. Громадські організації, які порахували своїм боргом зберегти країну від терору енергетичних корпорацій, уже нараховують у своїх рядах у цілому більш мільйона людей.
Сумно, але на перевірку виходить, що для збереження власної екології й стратегічних запасів американці готові знищити інші держави. Перенос виробництва в «варварську Україну», перетворить її в газову колонію, у якої майбутнє випаленої землі.
Статтюна ТРИБУНУ НАРОДУнадіслалаОлена Куззула, м. Ужгород.
Комментарии
