Сергій Асавелюк: «Наказ зачистити Донбас ніхто не віддасть»
09.06.2014
Полковник розповів про свою участь в АТО: «Я й мої хлопці просто стріляємо. Ми, навіть, не думаємо, що там можуть бути наші знайомі, товариші. Воюємо собі й воюємо…».
«Бойову» славу нач. відділу координації спецназу Управління бойової підготовки Внутрішніх військ придбав на Майдані. Полковнику Сергіюі Асавелюку в підсумку довелося відповідати на незручні питання — у тому числі чому його бійці, маркіровані жовтими стрічками на рукаві, вели вогонь по майданівцям. Виявилося, уже кілька тижнів він бере активну участь в АТО
- Ваші бійці, снайпери затребувані в операції?
- Я командую підрозділом спецназу Внутрішніх військ, і за місяць хлопці більше довідалися, чим за рік навчання на полігоні в мирний час. Левова частина завдань — у ролі снайперів. Це засідки, нальоти й розвідка. Найбільша операція, у якій ми брали участь, — бій під Семенівкою. З боку терористів гарних снайперів мало. Є тільки розмови від місцевих жителів, що від бойовиків вони чують яскраво виражену російську мову.
- чи Багато ваших солдатів від Внутрішніх військ бере участь в АТО?
- Службова інформація, розголошувати кількість не можу.
- чи Є принципові відмінності ідейності у Донбасі й на Майдані?
- На Майдану все-таки стояли за ідею. На сході теж є ідейні люди, але їх дуже мало. В основному це місцеве населення, що підтримує тих, хто береться до зброї. А більшість збройних людей має меркантильні інтереси. Але є й схожі з Майданом моменти.
Якось приїхав до нас прокурор, став говорити, як діяти, якщо терористи сховаються за мирних людей. Сказав про норми закону про міліцію: ми можемо стріляти, навіть якщо нападаючі озброєні древками від лопат. Теж зброя, знаєте. А я йому відповів: по цьому ж закону «Беркут» діяв на Майдані. І де він зараз? Та й де гарантія, що завтра наша влада не сяде за стіл переговорів з Росією й вона не висуне умову покарати тих, хто стріляв в «мирне населення»?
- Чому в ході АТО дають збій то одні, то інші підрозділи? Немає злагодженості?
- Питання по координації між міліцією й армією є. Але це все вирішується, і ми активно вчимося співробітничати. Війни ж в країні не було, вчитися тому, чому вчимося в бою, було ніде. Внутрішні війська взагалі відповідали за тюремний конвой, охорону важливих об'єктів і громадський порядок — ніхто воювати не вчив! А тепер пацанів на війну послали.
От трахнули вертоліт з генералом Кульчицьким. А ніхто не запитує: чому так вийшло?
Політики оголосили, що ми блокували всі дороги. Так, блокували. Оточили Слов'янськ блокпостами. Але блокпости обстрілюють із мінометів, а бойовики пробираються ґрунтовими шляхами. Про них нам ні слова не сказали. Тому зараз наші хлопці сидять без продуктів — складно доставити. Не можемо вивезти й тіло солдата, що загинув у тій авіакатастрофі.
- Схоже, у ході АТО намічається розкол між міліцейським і військовим керівництвом. Гвардійці, наприклад, обвинуватили ВВ у зриві операції в Маріуполі на початку травня, мовляв, міліція не прагне «м'ясорубки».
- Не потрібно із частки робити загальну картинку. От у Маріуполі, коли начальник місцевої міліції дав наказ розігнати людей 9 Травня, багато міліціонерів обурилися наказом і написали рапорти про звільнення. Мені розповідали, що розганяв демонстрацію в підсумку батальйон «Дніпро».
- чи Залишилася в Донбасі можливість для дипломатії?
- Війна протвережує. Усі бачать реальну погрозу смерті. От, скажемо, озброєні люди заходять у маршрутки й знімають золото з жінок. Які це «захисники», «борці за справедливість»? Це звичайні мародери! Коли в бізнесменів відбирали авто, усі кричали схвально: «Так і треба!».
А от коли вже стали відбирати «бусики» у середнього класу, задумалися. Мені розповідали, як у дитячу кімнату влетіла куля, де спала дитина. На щастя, маля залишилося непошкодженим. Якщо незабаром не втихомирять ситуацію, то найдуться люди, яким війна буде вигідною. І вони будуть її підживлювати.
- Якщо буде відданий наказ глобального «зачищення», армія й ВВ послухаються? Ви особисто підете на таке?
- Такий наказ зараз уже ніхто не віддасть, інакше загине багато мирних жителів. Та й кидати мій підрозділ у загальновійськовий бій не будуть. Це однаково що мікроскопом цвяхи забивати. Адже мої хлопці вчилися виконувати спеціальні завдання, наприклад розвідка. Нас називають «спецами», і з нами рахуються, радяться в проведенні операцій. Ми можемо дати свою оцінку, свої пропозиції вносимо до плану операції. Уже й у Києві це розуміють, і дають нам можливість працювати. Мовляв, специ самі знають, що робити, замість того щоб тупо виконувати накази.
- У батальйоні «Схід» служать ваші колишні кримські колеги. чи Важко стояти по різні сторони із хлопцями, з яким дружили рік тому?
- Після бою під Семенівкою мені подзвонив мій товариш із Криму, розповів, що в Донбасі загинув його друг. На перехресті. Товариш запитав: ну чому той загиблий хлопець не вийшов на дорогу й просто не сказав: «Пацани, давайте поговоримо»? Але правда прозаїчніше. Ми не бачимо за 150-200 метрів, хто стоїть проти нас. Друг, не друг… Я й мої хлопці просто стріляємо. Ми, навіть, не думаємо, що там можуть бути наші знайомі, товариші. Воюємо собі й воюємо… І мене кликали в Крим, мовляв, там мені буде добре. Але кожний вибирає своє.
- На вулиці вас впізнають? Все-таки знаменита людина після Майдана…
- На сході почали пізнавати у перші ж дні АТО. Як із цирковим ведмедем приходили фотографуватися: міліціонери, військові, цивільні. Навіть журналіст один підійшов і попросив прощення за те, що він раніше писав про мене погано. Це єдиний журналіст, який так сказав. Приємно. Хоча після Майдана мені щось не подобається бути зіркою…
- Які результати прокурорської перевірки вашої стрілянини в Києві в лютому?
- Службове розслідування закінчене. До мене претензій немає. Я був у статусі свідка, хоч у перші дні й вимагали, щоб мене «закрили». Сподіваюся, епізод з «Небесною сотнею» не забудеться. Там усе неоднозначно. Хотілося б, щоб було ще об'єктивне розслідування, яке виявило б усі факти. Як би не переконували мене, що стріляла спецрота «Беркута», — не вірю. Вони ж не звірі, а звичайні люди. Не могли тупо «валити» людей. Усіх підряд. Не можна так.
Статтюна ТРИБУНУ НАРОДУнадіслалаМарія Порадько, м. Дніпропетровськ.
Комментарии
