1. Люди не вірять владі. Не вірять нікому. На дільниці не пішли, такої низької явки не було ще ніколи. Громадяни знають, що результати голосування будуть безкарно фальсифікуватися тими, хто в тому чи іншому місці має більший вплив на членів виборчих комісій. Продажна чи налякана Феміда мовчатиме.
2. Там, де більше було підконтрольних нинішній владі людей (бюджетників зокрема – в Києві, обласних містах Центру), там певна підтримка влади спостерігається. Загалом же відчувається вплив війни і соціальний стан людей, як наслідок діяльності влади. Результати виборів демонструють відсутність підтримки влади населенням, демонструють недовіру до влади.
3. Там, де влада сумнівалася в своєму успіху, зроблено все, щоб вибори зірвати. Маріуполь в цьому сенсі – узагальнюючий приклад. Можна не сумніватися, що повторні вибори там дадуть ще більш невтішний результат, ніж сподівалася для себе центральна влада.
4. Вибори були лише підготовкою до парламентської і президентської кампанії. Здебільше передвиборні гасла та інші агітаційні матеріали не мали ніякого відношення до функцій місцевої влади.
5. В пропаговані зміни системи влади, в посилення ролі самоврядних органів люди не вірять. Обирання влади лише на 2 роки – ще один аргумент для недовіри, а виборчий закон при цьому (і при байдужості виборців) створює переваги для грошових мішків. Люди бачать, що крупний бізнес нахабно лізе у владу, щоб скористатись нею для себе, а центральна влада тому сприяє, бо вона по суті така ж.
6. Лівий політичний спектр глухий, в результатах не відображений. Виборці з відповідними йому намірами до дільниць просто не пішли, керуючись висновком «Нема за кого голосувати». Можна припустити, що таких людей в Україні більше половини.
7. Вина в цьому найперше соціалістів. Партія «Соціалісти» ще не встигла проявити себе, а СПУ навіть не стала суб’єктом кампанії з вини її керівництва.
Вихід – термінове об’єднання партій, формування нового її активу і участь у реальних справах, важливих для громадянства. Звернення до соціалістів з цього приводу надіслане. Потрібно не оглядатись, шукаючи винних у втраті позицій, а робити, орієнтуючись на ближчу перспективу.