Проблема насильства в українських родинах багато років є актуальною, а статистичні данні, що її демонструють — доволі невтішними. Приблизно половина населення України потерпає від насильства в сім’ї впродовж свого життя, при цьому 30% зазнавали насильства у дитячому віці. Жінки частіше стикаються з насильством в сім’ї у дорослому віці, а чоловіки – у дитячому. Цю статистику представила компанія GfK Ukraine на замовлення «Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні» — спільного проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН в Україні.
«Проблема насильства в сім’ї є однією з найактуальніших для українського суспільства, про що засвідчили результати нашого опитування. Ми маємо надію, що ці результати привернуть увагу урядовців, ЗМІ, широкого кола громадськості до даної проблеми та допоможуть виробити ефективні інструменти протидії цьому ганебному явищу», — декілька років тому, під час презентації результатів дослідження, в своїй публічній заяві зазначив Рікардо Рігер — директор Представництва Програми розвитку ООН в Україні. За даними Фонду народонаселення ООН, щорічно від домашнього насильства в Україні гинуть близько 1 100 жінок. Від фізичного насильства в Україні страждають 4 млн. жінок, від сексуального — майже 2 млн. Експерти відзначають наступне:
35% українців стикалися з психологічним насильством (найчастіше це постійне приниження та контролююча поведінка), 21% з фізичним (побиття, а також замикання, зв’язування, примушення стояти в нерухомому положенні), 17% — з економічним (примушення звітувати за кожну копійку, присвоєння обманним шляхом чи знищення майна), 1% — з сексуальним насильством (насильне примушення до статевого акту).
Основною причиною різних ситуацій насильства більшість потерпілих називали стан алкогольного сп’яніння насильників.
Респонденти потерпали від психологічного, фізичного та економічного насильства найчастіше з боку батька, або чоловіка, рідше з боку матері і ще рідше з боку дружини. Сексуальне насильство найчастіше коїли чоловіки по відношенню до своїх дружин.
Близько 75% жертв різних видів насильства ні до кого не звертались по допомогу, решта переважно звертались до інших родичів.
Лише 10% жертв фізичного насильства звертались по допомогу до органів внутрішніх справ.
52% респондентів довіряють психологічним службам, 46% — громадським організаціям, що ведуть боротьбу з насильством та допомагають жертвам, 40% — державним соціальним службам, однак лише 1-2% жертв насильства в сім’ї зверталися до цих організацій. В цілому, кількість жінок у віці 15-49 років в Україні, які страждають від фізичного та сексуального насильства нестримно щорічно збільшується. Основними причинами, за думкою експертів є гібридна війна на Сході України та глибока економічна криза в України.
Сучасні умови, що народжують нові ганебні тенденції
На тлі загальної ситуації в України, останнім часом з'явилося декілька нових тривожних тенденцій, які спонукають до збільшення злочинів, пов'язаних з насильством. Вони усі стосуються насильства з боку чоловіків по відношенню до жінок. Виникли тенденції майже одночасно та із початком військових дій на Сході України. Започаткували ці тенденції чоловіки призивного віку від 27 до 45 років. Тобто чоловіки, здатні та навіть зобов’язані боронити свої родини. Але обрали ці чоловіки інше заняття — виміщування злоби та агресії, що виникла на тлі власних комплексів на жінках.
Перша тенденція виникла через високу концентрацію військових і збройних груп і формувань в поєднанні з поширенням зброї, слабкою правоохоронною діяльністю, безкарністю, недолугістю вітчизняної судової системи. Разом це збільшило ризик гендерно-обумовленого насильства для людей, які живуть уздовж "контактної лінії", особливо для жінок та дівчат-підлітків.
Друга тенденція стосується чоловіків, які приймали участь в бойових діях на Сході України, були демобілізовані та повернулися додому, до своїх родин. Питання висвітлення та врешті вирішення проблеми, пов'язаної з цією групою є доволі делікатним, та не потребує суспільної уваги. І тем не менше потребує розв'язання. Назар Лосюк, психотерапевт по роботі з кризами та психологічною травмою характеризую тенденцію таким чином: «Солдат, який по поверненні з війни має нестабільний психоемоційний фон як наслідок постійного стресу, а можливо, ще й обумовлений фізичним впливом, наприклад контузією, і продовжує свої кризові стосунки, – усе це вкупі може стати тією композицією, яка призводить до насильства в сім’ї". За словами психотерапевта: " Прояв агресії в сім’ї – це один із способів сублімації психічної енергії, пов’язаної з переживанням негативних почуттів. І, що більше складнощів у родині до участі чоловіка в бойових діях, тим менше безпеки і довіри в партнерських стосунках потім. В результаті цілком логічними та очікуваними є прояви необґрунтованої агресії по відношенню до близьких", зазначив психотерапевт. Експерти зазначають, що сьогодні, вирішенням проблеми з демобілізованими солдатами ретельно займаються міжнародні організації, реабілітаційні центри в яких працюють професійні психотерапевти. Врешті, сподіваємось що з часом ця проблема буде розв'язаною. Принаймні вона перебуває під контролем фахівців. На відміну від проблеми, пов'язаною з треттьою групою чоловіків — які не служили в армію та добровольчих формуваннях, але, в сучасних реаліях, на мирній території України виміщують свою злобу, накопичену та тлі неспроможності в повноцінній самореалізації на своїх родинах. Ці чоловіки доводять свої шлюбні відносини до абсурду, знущаючись на своїми дружинами та дітьми, а втрачаючи родини, продовжують тортури вже на відстані. Як вважають експерти, тенденція, сформована третьою групою чоловіків виникла на тлі відсутності ефективних програм, що працюють на користь зміцнення інституту шлюбу, а також, згідно твердження гендерної дослідниці Марії Дмитрієвої: "в результаті появи механізмів, які спрощують чоловікам шляхи псувати життя жінкам". Дмитрієва зауважує, що: " Під впливом оприлюднення соціологічних досліджень, які продемонстрували збільшенням випадків домашнього насильства в українських родинах та зміцнення рудиментарної ролі жінки в нашому суспільстві як обслуговуючого персоналу, в країні з’явилися нові соціальні програми та кампанії. За задумом, ці іновації мали спонукати посиленню ролі батьків (чоловіків) у виховуванні дітей, розподілу хатніх обов'язків та врешті, укріпленню родинних стосунків. А по факту, ефект мав зворотній характер. Деякі чоловіки відчули додатковий стимул для самоствердження та умовну підтримку соціуму. Вони почали використовувати обставини на свою користь", — зазначає експерт. Небезпека цієї тенденції полягає в тому, що зазначена група чоловіків тяжіє до об'єднання з собі подібними, чим створює додаткову загрозу для суспільства. Тому ми вважаємо за необхідне проаналізувати тенденцію деталізовано та підштовхнути до суспільного обговорення.
"Батько має право" — вірус, що пошиюється Україною
Група чоловіків, про яких йдеться, згідно відомостей з їх офіційного сайту налічує десятки тисяч учасників — воїнів проти жіночої статі, які об' єдналися під гучною назвою "Батько має право". Воїни цієї громадської організації не на фронті на Сході України, але в помешканнях власних родин з початку виміщували своє незадоволення життям та соціальним статусом на власних дружинах та дітях. А після перетину рубікону та розлучення продовжили цілестрямовані тортури в судах, намагаючись відібрати у колишніх дружин їхніх дітей. Представники ГО "Батько має право" переслідують своїх жертв — колишніх дружин зграями та за найкращими традиціями цієї чоловічої забави супроводжують полювання гучними вигукуваннями. Доказам зазначеного можуть слугувати навіть фото та відео, які учасники організації безкарно поширюють в однойменній групі у Фейсбук.
Жоден з них не приймав участі у боях на Сході України, але діють вони як гарно структурована організація, що має власну ієрархію, де є свій командний склад та юніти. До складу ГО "Батько має право" відповідно входять: заможні чоловіки, які координують діяльність організації, розробляють комплексні програми нищення родин, відбирання дітей, шантажування дружин власних та інших, більш маловартісних однодумців. За ними йдуть бойові юніти — це, здебільшого, невдахи, які звикли існувати за жіночий рахунок. Їх власні дружини та утримувачки відлучили від годівниці та облишили напризволяще. В "Батько має право" вони прийшли по допомогу для повернення контролю "над колишніми" шляхом шантажування, залякування та викрадання дітей. Ці юніти — масовка та рушійна сила організації, що мігрує з однієї зали суду до іншої, подорожуючи містами України, та виконуючи накази керівництва . Вони, озброєні транспарантами зі змістом, що інформує суспільство про обмеження батьківських прав, в будь-яку мить готові зірватися від справ та "красномовно оформити" будь-яку подію "Батька має право". Всіх чоловіків — членів ГО "Батько має право", незалежно від соціального статусу та національності об'єднує ненависть не тільки до власних дружин. Вони ненавидять усе, пов'язане з жінками, активно ведуть боротьбу за знищенні інституту шлюбу в Україні. Заклик з приводу чоловічої самодостатності та виходу Інституту шлюбу у забуття
Коментарі членів ГО "Батько має право на власній сторінці групи в Фейсбук
Як виявилось, розмінною монетою в ГО "Батько має право" як це не жахливо звучить — є ДІТИ. Гучними закликами: "З нашими дітьми", "Заради дітей", "Ми маємо право на наших дітей" учасники ГО прикривають усі свої безчинства. Риторика членів організації направлена не на посилення відповідальності чоловіків і татусів ГО «Батько має право», але вони акцентуються на визнанні жінки «неспроможною» виховувати дітей. При цьому, дитина лідера та засновника організації Олександра Швеця — маленька Варя Швець, часом, не має можливості відвідувати школу через необхідність супроводжувати батька на судові процеси, які ініційовуються ГО проти жінок з метою відбирання в них малюків. Як повідомив нам один з інсайдерів в організації, навіть, коли чоловікам і вдається відбити у мам " улюблених чад", ці чада одразу дістаються, або "правонаслідницям родинного вогнища" — новим дружинам, або діти переїжджають до бабусь з дідусями. На жаль, і це прогнозовано, сенс боротьби за дітей полягає не в бажанні самостійно займатися вихованням нащадків, але з метою помститися колишнім, демонстрацією своєї влади. Згідно слів гендерної дослідниці Марії Дмитрієвої: "Світовий досвід вивчення поведінки чоловіків налаштованих позитивно до майбутнього дитини після розлучення демонструє стереотип, коли вони домовляються або полюбовно, або в судовому порядку про спільне виховання, дбання про дітей з перспективою проживання дітей з їхніми матерями та відвідування дітей у вихідні та свята. На Заході, коли чоловік в суді наполягає на передачі йому дитини на виховання це є "дзвоником" для правоохоронців. Факти доводять що до таких рішень чоловіків спонукає не бажання дбати про дитину, але бажання контролювати колишніх дружин. І як результат, слідом йдуть факти насильства та знущання над дітьми та їх мамами. Зростає імовірність здійснення замаху на життя колишньої та навіть дитини", — підкреслює Дмитрієва. Цікаво, що в Україні існують інші "чоловічі" громадські організації, покликані допомагати своїм членам у вихованні дітей та будівництві сімейних відносин. Йдеться про «Асоціацію захисту прав самотніх батьків» та ГО " Об'єднання батьків-одинаків". Інформаційний месседж та ідеологія цих організації не є ворожою по відношенню до жінок, імовірно тому їх начебто однодумці не спішать налагоджувати діалог та створювати спільні програми, направлені на підтримку батьківського іміджу та захист батьківських інтересів у суспільстві. Крім того, і без підтримки інших чоловічих організації які боряться за права тасусів, ГО "Батько має право" останнім часом здобула популярність, адже користується увагою з боку журналістів. Феномен популярності в інфорпросторі ГО "Батько має право" пояснює Марія Дмитрієва: "Журналісті легітимізують членів організації в інформпросторі, називаючи експертами та борцями за права батька, замість того, щоб казати правду та називати активістами, які ведуть боротьбу з колишніми дружинами. Таким чином журналісти навмисно підіймають імідж організації. І ще, в популярності тренду ГО немає нічого дивного, вони скористалися нішею, в якій батькі-одинаки чи самотні батьки не мають можливості розповідати про свої проблеми, адже дуже зайняті родинними справами. І насамкінець, згідно минулорічного моніторингу, зробленого Інститутом масової інформації в Українських ЗМІ, при тому що в країні проживає 53% жінок та 47% чоловіків, в медіа на 5 матеріалів присвячених чоловікам та їх проблемам, приходиться 1 про жінок. Якщо брати коментаторів та експертів, то серед них жінок ще менше", підкреслює гендерна дослідниця.
На канікули у безвість, але батько має право! З недавна в ЗМІ побільшало матеріалів з кричущими заголовками про те, як чоловіки, після розлучення викрадають у своїх колишніх дружин дітей та намагаються їх вивезти закордон. Ці злочини стосуються як іноземців, що були одружені з українкам, мають спільних дітей та намагаються у прихований спосіб вивезти дітей з України, так і наших співвітчизників , які буцімто турбуються про оздоровлення малечі та мріють про спільний відпочинок закордоном. Здебільшого історії з викраденням закінчуються тим, що поліція зупиняє злочинців та повертає дітей у родини. Але інколи, злочинцям- "гарним татусям" таки взається втікти за межі країни, поставивши під загрозу безпеку малюків. Нагадуємо, що 28 вересня 2018 року в Україні вступив в силу закон про новий порядок виїзду дітей за кордон. Згідно із законодавством, той з батьків, з ким проживає дитина, може приймати рішення про короткочасні виїзди за кордон без згоди другого з батьків. Але, традиційно люди, які звикли до порушення законів трактують іх у перекручений спосіб.
ЗМІ про спроби незаконного вивезення дітей за межі України
Активним захісником батьківських прав на викрадання, точніше незаконне вивезення малолітніх дітей за кордон є активіст, голова ГО "Батько має право" Олександр Швець. Про вивезення, викрадання дітей, порушення Законів України він регулярно закликаю і з власної сторінки у Фейсбук і з екранів ТВ і зі сторінки групи ГО "Батько має право". Заклик Олександра Швеця про вчинення злочину
Взагалі, працюючи над матеріалом, ми ретельно вивчили усе, які стосуються активностей ГО "Батько має право" та дійшли висновку що агресивний імпус бійцям організації надає саме її голова Олександр Швець — персонаж, як кажуть в народі — скриня з подвійним дном та несподіваними сюрпризами. Операція одіозного Олександра Швеця з повернення дитини увінчалася зникненням його колишньої дружини Даши Медової…. або, її вбивством….? Розповідь про Швеця розпочнемо з демонстрації його посту у Фейсбук під гучною назвою "Треба забирати дітей у чумних". Саме під цим гаслом активно, впродовж 3 років, проходила його кампанія по відбиранню доньки Варвари у мами, відомої співачки Даши Медової. Саме "благородна мета" повернення дитини татові слугувала причиною створення ГО "Батько має право" і саме вона завела історію сімейної драми родини Швець у смертельний кут. Чому дітей треба забирати у чумних
"Достойний" чоловік, якому за 3 роки вдалося створити потужний антижіночий бійцівський клуб, ще на початку розриву з дружиною виставив її разом із дитиною з квартири, де вони проживали разом на вулицю. Швець замінив замки у дверях. Далі лідер ГО "Батько має право" закріпив цей злочин судовим рішенням. Суд із легкістю підтвердив одноосібні права керівника ГО на нерухомість, притому, що квартира була придбана у шлюбі. Вчинок взірцевого татуся був здійсний на фоні наявності в нього ще 3 квартир в Києві, нерухомість в Одеській та Львівській областях. І взагалі, Олександр Швець є доволі заможною людиною, на яку зареєстровано 23 компанії по свій Україні. Можливо тому, йому з такою легкістю вдається вирішувати питання і з суддями і з опікунською службою та отримувати від них "правильні" рішення?
Компанії, в яких О.А. Швець є керівником та засновником
Найстрашніше, що буквально одразу як Швець, у травні 2018 року отримав рішення про зміну місця проживання його доньки від Святошинского районного суду, було зафіксоване зникнення його колишньої дружини Дарини Кобець (Даша Медова) — екс- солістки "ВІА ГРИ". Про те, що Дарина пропала безвісті, повідомив її тато Володимир Кобець зі своєї сторінці у Фейсбук, а далі в ЗМІ. "Пропала моя улюблена дочка. Все літо я намагався знайти її своїми силами, але на жаль мені це не вдалося. Восени я подав в розшук. Її звуть Дар'я Володимирівна Кобець (вона ж Даша Медова), вона співачка, екс-учасниця групи ВІА ГРА, колишня дружина Олександра Швеця і мати їх спільної дочки Варвари. Її шукають вже кілька місяців, але є підозри, що вже ніколи не знайдуть ", — написав Кобець. За словами батька дружини Швеця, інформацією, від колишнього чоловіка співачці неодноразово надходили погрози. На черговому засіданні суду, що відбулося у вересні 2018 року, її колишній чоловік заявив, що Дарини вже немає в живих. На жаль, коли батько офіційним запитом звернувся до суду про вилучення відео-запису, та отримав відео — шматок з промовою Швеця з нього був видаленим. "Мені страшно, але я обіцяю шукати її далі, щоб злочинна організація (ГО" Батько має право "- авт.), яка прикривається благими намірами, чи не викрадала людей і не змушувала страждати цілі родини. А ще мені страшно, тому що страждає дитяча психіка моєї внучки … Зараз вона замкнулася і боїться розмовляти зі мною … вона стала звичайним інструментом бізнесу Швеця, який експлуатує мою внучку, записує ролики на камеру і вимагає гроші від тих, кому його злочинна організація допомагає «відвойовувати» дітей. Переважно, у багатих матерів, за рахунок яких в подальшому можна паразитувати … ", — уточнив батько зниклої співачки, повідомивши, що колишній зять не дає його сім'ї бачитися з онукою. На сьогодні, з моменту зникнення Дарини Кобець минуло вже 11 місяців, розслідування з цього привод проводиться мляво. Шанси знайти колишню дружину Швеця, відповідно зводяться до нуля. Показово, що сам Швець питання про зникнення мами його доньки Варвари оминає, посилаючись на небажання травмувати власну дитину. Діалог Швеця з користувачкою Фейсбук про зникнення його колишньої дружини
Цікаво, а як Швець планує пояснювати своїй донці наявність темного боку своєї одіозної персони? Невже він вважає, що мала зрозуміє його збочення та їй не буде соромно перед однолітками та вчителями в школі за талановитого батька, автора майбутнього порно- бестселлера "Книга Швецика о сексе или исповедь кобеля"? Як виявилось, організаторські таланти Олександра Швеця створенням ГО "Батько має право" абсолютно не обмежуються і сягають далеко за межі площини добропорядних стосунків між батьками та дітьми. Скрін-шот посту, розміщенного на сторінці ГО "Батько має право" Неймовірно, чому, журналісти, які із захопленням піарили активність бійцівського клубу Олександра Швеця не поцікавилися темною стороною ватажка зграї? А моторошна правда про Швеця завжди була на поверхні. Та навіть сам Швець її особливо не приховував. Більш того, він пишався своїм збоченям та поширював свою ідеологію Інтернетом.
Згадування Google про творчі доробки Олександра Швеця
Вивчаючи матеріали Інтернет, які стосуються персони громадського діяча та письменника в жанрі порно Олександра Швеця ми наштовхнулися на його щоденник на Livejournal — https://alexshvech.livejournal.com/ , де пан популярно розповідає про свою громадську та творчу діяльність на навіть обіцяє скоро презентувати свою творчу доробку, присвячену збоченим формам сексуальних забав.
Скрін однієї зі сторінок щоденника Швецика на Livejournal
На цій безрадісній новині ми закінчуємо матеріал на тему насильства в Україні та причин його походження. Сподіваємось, шановні читачі, ви не втомилися читати цей лонгрід на болючу тему. А ще ми сподіваємось, що найближчим часом колеги журналісти, ознайомившись з іншою стороною життя пана Олександра Швеця з іншого ракурсу подивляться на його активність та зроблять відповідні висновки. А ми чекатимемо на анонс презентації книги "Швецика о сексе или исповедь кобеля" та обіцяємо Вам відвідати та в деталях розповісти про подію, більш того, підготувати рецензію на зазначений твір.
Комментарии
