Нам треба по-іншому подивитися на цей світ. Дві сучасні супердержави міряються силою між собою на території нашої країни, несучи численні жертви і руйнації. Самі ж вони залишаються на відстані у відносній безпеці і процвітанні.
Дивився якось одного ясного погожого дня польське телебачення, просвітницьку мовну програму пана професора Яна Францішка Міодка [1946] і несподівано для себе почув слово «Рутенія» по відношенню до нашої України.
Почав шукати в книжках і Інтернеті, і знайшов багато цікавої інформації про історію нашої країни, яку протягом багатьох десятиліть ні по радіо, ні по телебаченню жодного разу навіть не чув. Не цікаво це було нашій владі.
Виявляється, назва Руте́нія це екзонім давніх східнослов’янських територій Русi. Ця назва відображена на оригінальній мапі України 1681 року, виданій англійським друкарем Мозесом Піттом [1639 – 1697] в складі «Атласу світу».
На мапі видно, що південь України, Одеська область і півострів Крим позначені як територія Греції. Після завоювання турками Константинополя в 1453 році татари почали масово селитися в Криму. Вони не були корінним Кримським населенням.
За часів грецької колонізації південь України був складовою частиною великого античного світу, що не могло не відбитися на історії, культурі, звичаях, традиціях і генофонді населення, що мешкало на території нашої країни в ті далекі роки.
Дохристиянська історія України надзвичайно багатогранна і таємнича, вплив давньої Греції і навіть Єгипту є її мало дослідженими сторінками. В українській мові є багато спільних слів з коптською мовою, спадкоємницею давньоєгипетської мови.
В різних середньовічних європейських рукописах XI століття назва Рутенія використовувалася для позначення східнослов’янської території древньої Русі. Вона згадується також по відношенню до території Галицько-Волинської Русі.
В грамоті угорського короля за 1261 рік населення слов’янського етнічного походження на території Західної України, Галичини та Закарпаття називалося русинами (латинське Ruthenus, в множині Rutheni).
Назва країни Ruthenia, написана пізньою латиною, зберігалася до ХХ століття. Предки французів гали називали «русинами» слов’янське населення Галичини, Великого князівства Литовського та Угорщини.
На історичній схемі українсько-польського автора XVI століття Станіслава Оріховського [1513 – 1566] до територій, що були позначені в так званій грамоті Олександра Македонського, за слов’янами зараховувалася Рутенія (Русь).
Появу цієї грамоти Станіслав Оріховський пов’язував з військовими перемогами і здобутками Олександра Македонського [356– 323 р. до н. е.] якому, до речі, приписують також слов'янське походження з Чехів, Лехів або Русинів.
Німецько-український словник, виданий у 1912 році в Чернівцях, має заголовок «Deutsch-Ukrainisches (Ruthenisches) Wörterbuch». Виданий у Вісбадені в 1962 році словник «Der Sprachbrockhaus» подає: der Rutene, Ruthene, n/n Ukrainer (українець).
У французькому словнику «Noveau Petit Larousse» виданому в 1969 році згадується слово Ruthene як прикметник від Ruthenie та подається пояснення «Ruthenie region orientale de la Tchecoslovaquie (v. Ukraine subcarpatique)».
В англійському словнику «New Standard Dictionary of the English Language» виданому в 1947 році в Нью-Йорку і Лондоні, також приводиться назва Ruthenia з наданими до неї детальними поясненнями.
Енциклопедія українознавства подає назву «Rutheni» як синонім назви русини, українці. В XIX столітті європейці вживали назву «рутени» (нім. Ruthenen, фр. Ruthenes, англ. Ruthenians) щоб відрізнити русинів-українців від росіян-московитів.
Якщо в слові Ruthenia дифтонг th вимовити м’яко, назва звучатиме Русенія, що означає «країна Русів». Це доводить, що давнім населенням, яке осіло на східнослов’янських землях і стало корінним, були русяві світлошкірі «божі» люди.
Слід зазначити, що Візантійським словом Rosia (Ρωσία) Московське князівство почали називати з часу правління царя Петра-I, який проголосив себе імператором. До цього відомою і поширеною була латинська назва Moscovia (Московія).
Україна-Рутенія і Росія-Московія історично, географічно, мовно і ментально різні території і країни. На честь України-Рутенії Готфрід Озанн [1796 – 1866] назвав в 1827 році новий хімічний елемент Рутеній (Ru). Давні українці дісталися навіть Британії, назвавши місто в Уельсі Ruthin, Расін в сучасній англійській транскрипції.
За пісню Володимира Івасюка «Червона Рута» яка в 1971 році стала піснею року, покоривши серця мільйонів людей, 18 травня 1979 року її автора і виконавця було страчено агентами КДБ за таємним наказом Кремлівського керівництва.
До речі, назви Кремль і Крим однокореневі слова, які походять від українського слова «окремий», «відокремлений». Це доводить поширення українців і української мови далеко на схід, до Уральських гір і далекосхідний Зеле́ний Клин.
Після перевороту 1917 року український Зеле́ний Клин почали розпайовувати між різними далекосхідними областями. В 1934 році за постановою Кремлівського керівництва на частині Зеле́ного Клину утворили єврейську автономну область.
В оповіданні «Медной горы Хозяйка» російський письменник Павел Бажов [1879 – 1950] використовує українські слова, які він чув від матері і бабусі: «– Понял ли, Степанушко? В горе, говоришь, робишь, никого не боишься?».
На нещодавньому саміті G20 в Нью-Дели індійський прем’єр-міністр Нарендра Моді позначив свою країну назвою Бхарат. Індійське керівництво має намір змінити існуючу назву країни, пов’язану з англійською окупацією, з Індія на Бхарат.
Назву південно-західної залізниці теж хочуть змінити, щоб не бути південним заходом Росії-Московії. Якби при владі були українці-русичі, вони би подумали і про назву Україна, походження якої пов’язують зі словом «окраїна» Московії чи Польщі.
Тож, робімо висновки, шановні історики, політики, мовознавці, медійники, прості українці, всі, хто вважає себе нащадками русинів-українців, а не росіян-московитів. Звідси наша сила духу, непокора чужинцям, прагнення до свободи та незалежності.
Нам треба по-іншому подивитися на цей світ. Дві сучасні супердержави міряються силою між собою на території нашої країни, несучи численні жертви і руйнації. Самі ж вони залишаються на відстані у відносній безпеці і процвітанні.
Ще геніальний Уїльям Шекспір [1564 – 1616] писав про дві родини, як про дві країни, попереджаючи про трагічний кінець для них обох:
Комментарии
