| {mos_sb_discuss:9} |  |
Якщо вам ненароком колись заїдуть в пику у темній підворітні, кинуть на землю і почнуть гамселити ногами викрикуючи при цьому ксенофобські та інші -фобські гасла, майте на увазі – вас тлумлять справжнісінькі расисти.
Тепер ваше основне завдання вижити, аби піти та поскаржитися куди слід. Скаржитися треба не на тих, хто рахував ваші ребра та стимулював роботу нирок. Вони невинні, бо є лише жертвами підступної провокації. Скаржтеся на Валіда Арфуша, який нині очолює кампанію по розвитку расизму в Україні.
Поки що, правда, не зрозуміло, на чиї гроші. Але те, що грантодавці люди не бідні, видно вже хоч би з того, що презентація нового проекту пройшла в «Арені» - одному із наймажорніших столичних клубів, де пляшка мінералки коштує мінімум 25 гривень - і була вельми ретельно підготовлена (прапорці, значки, шалики, банери). І сподіватися на те, що все це робиться лише з благих намірів та власним коштом організаторів, було б дуже наївно. Переслідується якась дуже конкретна ціль, яка чітко пахне грошима. Великими грошима. Бо за народною прикметою Арфуш з’являється тільки там, де пахнуть великі гроші.
Пам’ятаєте, колись цей хлопець боровся зі СНІДом в Україні? Бігав в оточенні зірок та моделей і всім розказував, що СНІД - це погано. Потім роздавав захисні червоні бантики, і навіть один такий прибив на стіні церкви біля Києво-Печерської лаври. Парадокс, але СНІД від цього не зник, а навпаки семимильними кроками посунув на Україну. Тоді Арфуш перестав боротися зі СНІДом і зайнявся пошуком найкрасивішої європейки, організувавши в Києві конкурс «Міс Європа». Конкурс, щоправда, більше нагадував з’їзд Партії регіонів у дещо розширеному форматі. І лише присутність на ньому відомого модельєра Роберто Каваллі вказувала на те, що обирають не Віктора Федоровича, а таки міс Європи.
А ще Арфуш є власником журналу «Папарацці», такого собі згустку гламуру, порнографії та блювотиння, на сторінках якого дуже не люблять сина Президента Андрія і екс-міністра МВС Луценка.
Взагалі історій та проектів, пов’язаних з ним, можна було б пригадати багато, але це наразі ні до чого. Найцікавіша для нас подія трапилась якраз в четвер у розважальному комплексі «Арена», де великий комбінатор презентував свій новий без перебільшення епохальний проект. Не забувши запросити таких зоряних персон як Ірину Білик, пастора Аделаджу, Савіка Шустера, Андре Тана, Владу Литовченко, Андрія Кравчука та інших.
Суть проекту проста - підняти скандал довкола проблеми расизму в Україні, провести антирасистський марш і пропхати проект антирасистського закону на затвердження парламентом. Наче все правильно. Але…
Третій пункт цього «марлізонського балєту» виглядає дещо підозрілим і, скоріш за все, ключовим у всій цій авантюрі. Більше того, чи не у ньому треба шукати слідів грантодавця, якому життєво необхідно розпіарити слово «расизм» до цілої проблеми, провести закон і зібрати з цього свої дивіденди. Кому може бути цікавий та потрібний такий закон і які можуть бути його наслідки? Поки відповіді на це питання нема, варто обдивитись кінці цієї піарівської палиці, якою Арфуш збирається гамселити расистів.
Один кінець начебто правильно спрямований на захист людей, які приїздять в Україну з різних кінців світу і можуть стати жертвами хворих на голову покидьків. Питань нема, всі рівні, всі мусять один одного любити. Але перш ніж так гучно на весь світ заявляти про боротьбу з расизмом в Україні, варто дати відповідь, чи це расизм в нашій країні насправді є.
Аргумент пастора Аделаджі про те, що в Києві за три місяці вбили трьох чорношкірих хлопців, ще не означає, що Україна захлинається від людиноненависництва. Можливо, пастору перш ніж товкти воду в ступі, варто було б порахувати, скільки за той самий час в Україні вбили людей з білою шкірою, а також з жовтою і червоною. Також варто поцікавитись, скільки зазомбованих сектантськими проповідниками українців зійшло з глузду чи наклало на себе руки від часів Білого Братства і до приходу Посольства Божого Аделаджі в Київраду. Не зайвим було б також порахувати, в якому співвідношенні було вбито чорних та білих в Франції, США, Бразилії, Сомалі, Кенії та Ефіопії. І особливо слід звернути увагу на Ірак, де щодня вбивають по кілька десятків, а то й сотень людей на релігійному та національному ґрунті із чисто практичних міркувань, на зло Джоржу Бушу.
Так, це звучить цинічно. Але займатися тим, що робить Арфуш - Аделаджа енд компані не лише цинічно та ганебно, а ще й дуже ризиковано. Адже в авантюрній гонитві за гонорарами можна пожати бурю. Ми вже маємо приклади, коли Україну ділили на три сорти, потім на блакитних та помаранчевих, а тепер ще на білих та кольорових.
Цього разу оратори були в ударі. Арфуш ганив неполіткоректних журналістів і вчив присутніх, які слова треба правильно вживати по відношенню до людей з іншим кольором шкіри, а друг мера Києва Леоніда Чернівецького Аделаджа знахабнів до того, що в своїй проповіді не тільки встиг повчити, як мають себе поводити слов’яни в компанії з чорношкірими і нагидити на українських націоналістів, а й наїхав на православну церкву, бо вона, мовляв, його не визнає за божого чоловіка.
Все це звучало як проповідь праведників печерним мавпам. Було видно, що навіть граму поваги ні до людей, які сидять в залі, ні до країни, в якій ці персонажі живуть і де колотять бабло, у них нема. Українські ж «звьозди» виглядали в цій компанії, як не приший кобилі хвіст, всім своїм виглядом вказуючи на те, що більшу половину сказаного вони фізично не можуть зрозуміти.
Перші ознаки бурі компанія вже пожала. Не знаю, була це підстава чи провокація, але один із журналістів від обурення запустив в президію моралістів кілька бананів. Підозрюю, що наступного разу бананами не обмежиться, бо саме цього борцям з расизмом здається треба. І марш вулицями Києва також саме для цього.
От тоді й почнеться справжній хай із гнівними заявами та листами в світові організації. А там вже розбиратися не будуть, провокація чи ні. Відмазуйтесь расисти прокляті як знаєте, не бачити вам ні НАТО, ні ЄС, ні інших життєвих радостей.
Схема зрозуміла? І кому це на руку, якщо є політичний підтекст? Звичайно, одразу спливають на думку теплі стосунки братів Арфушів з представниками антикризової Партії регіонів, а далі припущення про спонсора та замовника цього прекрасного сценарію. Жодних звинувачень! Боронь, Боже! Всього лише роздуми вголос. Роздуми, підкріплені дуже гарною істиною. Знаєте, хто перший починає кричати «ловіть злодія»? Так отож...
А те, що в Україні нема і ніколи не було расизму, організатори цієї клоунади чудово знають. А ще вони знають, що питання це дуже делікатне і чуттєве, тому в будь-якому разі їх піар не залишиться непоміченим.
Безумовно, якісь окремі побутові конфлікти є в кожному суспільстві, та не обов’язково їх причину шукати в расовій чи національній нетерпимості. Проте, коли біду провокувати, то вона обов’язково трапиться. Хто тоді буде відповідати за наслідки, наразі не відомо. Головні персонажі гарантовано вмиють руки і втечуть від відповідальності, залишивши після себе море проблем.
Українським правоохоронцям варто було б негайно зацікавитись ініціативами борців з расизмом. Можливо, варто видворити їх з країни, і поки не пізно, загасити пожежу ненависті, яку вони роздмухують. І тут йдеться не тільки про імідж України в світі, який може бути зіпсований з легкої руки цих шоуменів, а, в першу чергу, про людські життя, які незалежно від кольору шкіри їх носіїв не мають права стати жертвою у чиїхось ігрищах.
Роман Малко, «Главред»
 Ваш комментарий будет первым | |
|
